Анелі Уте Ґабаньї, Влад Кульмінський, Ганс Мартин Зиґ... . Osteuropa. 2009, № 5. Europa, Moldova, Bologna. Alter Schlauch in neuen Weinen

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
134 переглядів

Назва «Европа, Молдова, Болонья: старий шланґ у новому вині», якою редакція часопису окреслила тему цього випуску, перефразує відому біблійну метафору про молоде вино та старі міхи: саме вона найточніше характеризує більшість процесів, що тривають нині у Східній Европі, – від зіткнень «молодих» і «старих» політичних сил до «болонської» перебудови освітньої системи. Три статті, що відкривають число, заторкують найболючішу тему квітня 2009-го – парламентські вибори у Молдові, під час яких силовими методами було придушено протести опозиції. Глибоку політичну кризу вдалося розв’язати лише за допомогою призначення на кінець липня того ж року дострокових виборів, де у «загальному заліку» все ж таки перемогла опозиція. Анелі Уте Ґабаньї у статті «Кризові вибори в Молдові: результати, конфлікти, перспективи» констатує посилення напружености у стосунках Молдови з Румунією, а відтак – з Европейським Союзом, тоді як Влад Кульмінський та Ганс Мартин Зиґ («Европеїзація Молдови: стратегія розв’язання придністровського конфлікту») намагаються спрогнозувати зміни у стратегії Москви й Тирасполя щодо Кишинева. До того ж ситуація у Молдові ставить під сумнів ефективність програми східного партнерства, що її провадить ЕС, зазначає Екарт Штратеншульте («Квадратура Східної Европи: східне партнерство в Европейському Союзі»).

Радянські та пострадянські архіви завжди були болючою темою для закордонних дослідників. Проте Маркус Венер у статті «Програна революція: в російських архівах час біжить назад» доходить парадоксального висновку: те, що через офіційні та неофіційні заборони неможливо здійснити у столиці держави, є цілком можливим у провінційних зібраннях. Попри велику кількість міжнародних проєктів, спрямованих на вдосконалення архівної справи в Росії, багато одиниць зберігання для науковців і надалі лишаються «поза зоною досяжності». Інакше складається із входженням Росії у міжнародний освітній контекст. Стефан Майстер («Болонья по-російськи: інтернаціоналізація вищої освіти») вважає, що у 1990-х головним стимулом для освітніх контактів було звичайне фінансове виживання російських вишів, тоді як у 2000-х уряд Росії усвідомив, що без інтернаціоналізації освіти неможлива модернізація економіки країни. Єдина перешкода Росії на шляху до Болонського процесу – путінська система контролю.

Єдність у багатоманітності культурного середовища – маґістральна тема прикінцевих публікацій цього числа. У статті з промовистою назвою «Душа на Заході, тіло на Сході: поляки й Европа у публіцистиці Стефана Кіслєвського» Пауліна Ґулінська-Юрґель розмірковує над спадщиною визначного польського письменника та історика. Польща для нього була тим, чим є для більшости з нас Україна, – посередником між Сходом та Заходом, «транзитною територією». У власних працях Кіслєвський наполягав на неупередженому погляді на мистецькі здобутки Радянського Союзу, божеволіючи від снобістської байдужости західноевропейських країн до своїх східних сусідів. Не покладаючи великих надій на Конференцію безпеки та кооперації в Европі, історик не припиняв обстоювати ідею европейської культурної єдности. Ситуацію, коли на території одного міста з часом докорінно змінюється культурне середовище, описує Курт Шар у статті «Чернівці в часовому потоці: культурний пейзаж та публічний простір 1775–2007 років». Дослідник простежує «ідеологічний слід» у назвах вулиць, розташуванні пам’ятників, формі площ. На його думку, великі міста – це місце безперервно змінюваних, багатоманітних соціяльних практик, що у випадку столиці Буковини є особливо показовим.

Безперечно, що сучасні ЗМІ – один із найвпливовіших чинників формування культурної ідеології, проте не завжди вони мають змогу повноцінно функціонувати та вільно розвиватись. У розвідці «Трансформація ЗМІ в Білорусі: шанси й обмеження зовнішніх впливів» Едит Шпільгаґен для початку констатує: ключова ознака авторитарної держави – відсутність широко інформованого та зрілого суспільства. Екстраполюючи цю тезу на ситуацію у Білорусі, автор говорить про запровадження істотних урядових обмежень діяльности незалежних ЗМІ. Від початку 1990-х зарубіжні інституції намагаються вплинути на ситуацію, стимулюючи журналістську діяльність освітніми стипендіями та впроваджуючи нові медія-проєкти. Втім, дослідження їх ефективности – справа майбутнього.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій