Петер Ґраф Кільманзеґ, Карл Шлеґель, Боґуслав Бакула.... Osteuropa. 2009, № 11. Zugzwang. Europäische Wege 1989–2009

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
83 переглядів

Більшість матеріялів випуску «Цуґцванґ. Европейські шляхи 1989–2009» редактори «Osteuropa» присвятили революціям останнього двадцятиріччя та їхнім витокам. Аналізуючи події у Східній Німеччині 1989 року, зокрема ляйпцизьку демонстрацію 9 жовтня, Петер Ґраф Кільманзеґ називає їх «Другою Жовтневою революцією», яка заперечила революцію 1917 року.

Карл Шлеґель, описуючи Росію після розпаду СРСР у статті «Битва у програній боротьбі? Росія та її друзі через 20 років після 1989-го», констатує зміну буквально всього: смаків, особистої поведінки, дорожнього руху. Проте нинішня псевдопатріотична ретро-культура, плекання стереотипів ворога та самозамилування не можуть тривати надто довго. Має прийти одужання через розчарування, яке є однією з форм самопросвітництва.

Одночасні процеси в Польщі описує Боґуслав Бакула («Тягар свободи: польська культура 1989–1999 років») – читачі «Критики» мали змогу докладніше довідатися про погляд польського літературознавця на цю проблему з його статті «Нестерпна легкість тягаря», вміщеної в попередному числі (2010, ч. 5–6).

Северин Фішер і Барбара Ліперт переводять розмову у сферу европейської енергетичної політики та її перетинів із деклараціями політики добросусідства («Лишаючи сліди: енергетична політика ЕС та добросусідство»). Розгалужений стратегічний план, на думку авторів, дає збій лише у партнерстві з двома ключовими гравцями на енергетичному ринку: Росією і Туреччиною. Інша зона відчутного політичного напруження – Балтика, якій присвячено текст «Додана вартість Балтійського моря: стратегія ЕС щодо Балтійського реґіону і Росія» Екарта Штратеншульте. Вісім країн, розташованих навколо Балтійського моря, важко назвати рівними, тож Европарламент і Европейська Рада мають це враховувати, затверджуючи стратегічні плани розвитку реґіону. Вже затверджено 160 проєктів, проте очевидно, що їх успіх залежатиме від дев’ятого гравця – Росії.

Дві статті присвячено українській темі. Микола Рябчук убачає в демагогічних балачках навколо доцільности чи недоцільности ядерного роззброєння України один із проявів задавненого комплексу «молодшого брата» («Спрага бомби: Україна, міти та ядерна зброя») – «ядерна ностальгія» лише відвертає українське суспільство від справжніх економічних та оборонних проблем і фундаментальних реформ, необхідних для інтеґрації країни в західні структури. Помаранчева революція була кроком у цьому напрямку, вважає Андреас Умланд («Помаранчева революція як перехрестя: Хвиля демократизації в Україні, імпульси реставрації в Росії»). Він протиставляє український досвід російському і наголошує, що зовсім не західна підтримка кольорових революцій спричиняє посилення російської автократії.

Зерен Урбанскі у публікації «Назад у провінцію! Дослідження у російських реґіональних архівах» на інший манер переповідає висловлену в травневому числі думку Маркуса Венера: у провінційних російських архівах працювати значно легше, ніж у більшості центральних, де дається взнаки брак прозорої системи. Інший актуальний аспект архівно-музейної теми – реституція розграбованих нацистами творів мистецтва – порушують у статті «Будь відповідальним! Розграбоване нацистами мистецтво – між законом та мораллю» Клавдія фон Зеле та Дирк фон Зеле. Німецький уряд визнав власні моральні зобов’язання, проте досі не існує закону, який би забезпечував правову базу для реституції.

Оглядаючи тритомове зібрання статтей «Націоналізм у старій та посткомуністичній Европі» (2009, упорядник Еґберт Ян), Андреас Гайнеман-Ґрюдер відзначає значну увагу, приділену мовним та культурним проблемам, а головною вадою видання вважає те, що його автори уникають розмови про політичне використання посткомуністичного націоналізму – задля перерозподілу влади.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій