Ґюнтер Фрідляйн, Леонід Руденко, Петер Йордан та ін. Österreichische Osthefte. 2000, Heft 3/4

Березень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Готуючи до друку спеціальне число, присвячене Україні, часопис «Österreichische Osthefte» (видання Австрійського інституту Східної і Південно-Східної Європи) спирався на вже набутий досвід: раніше інститут здійснив подібні проєкти, розглянувши Хорватію та Македонію. Проте, на думку редакторів, збірник «Україна» вигідно відрізняється від попередніх спроб ціліснішою концепцією, висвітлюючи географічні, історичні, політичні, етнічні та культурні аспекти.

Відкриває збірник стаття Ґюнтера Фрідляйна, який описує особливості географічного положення України, її природні та кліматичні умови, адміністративний поділ, економічні структури й транспортне сполучення; Леонід Руденко аналізує екологічне становище (забруднення води і повітря, наслідки Чорнобиля); Петер Йордан у розлогій розвідці з залученням великої кількости ілюстративного матеріялу (карти, таблиці, графіки) розглядає етнічний склад населення України; Ульріх Ґеттке-Кроґманн зосереджується лише на одній етнографічній групі українців, описуючи минуле й теперішнє гуцулів. У розділі «Проблеми історіографії» Франк Сисин робить детальний огляд українських історичних досліджень, які так чи інакше торкаються постаті Богдана Хмельницького. Автор простежує еволюцію та модифікації образу гетьмана – переважно в історіографії, але залучаючи також і художню літературу («Я, Богдан» Павла Загребельного, наприклад). Степан Величенко викладає історію України (з 1772 по 1991) очима польських, радянських та українських дослідників. Андреаса Каппелєра цікавлять німецькомовні історичні праці, присвячені Україні, у тому числі ті дослідження, що їх написали українські еміґранти.

Найбільший обсяг має розділ «Історичний розвиток України в XIX та XX століттях». Формування модерної української нації досліджує Ярослав Грицак. Гаральд Біндер подає передумови виникнення та історію Русько-української радикальної, Української соціял-демократичної, Національно-демократичної партій, Католицько-руського союзу та суспільно-політичних течій: русофілів, народовців, радикалів на Західній Україні. Іван Химка оглядає різноманітні релігійні громади, починаючи від традиційного християнства і закінчуючи порівняно недавно сформованими релігійними течіями та сектами. Алєксіс Гофмайстер пише про побутування євреїв на українських теренах за Габзбурґів, Російської імперії, УНР, Радянського Союзу. Рудольф А. Марк зупиняється на невдалих спробах українського державотворення 1914–1922 років (Центральна Рада, УНР, ЗУНР, Директорія). Бенедикт Праксенгалєр описує події в радянській Україні міжвоєнного періоду, зосереджуючи увагу на релігії, українізації, індустріялізації, колективізації, терорі та репресіях, голодоморі. Про більшовицьку політичну поліцію (ГПУ) цього часу мовою невідомих документів і фактів говорить Юрій Шаповал. Як поле битви двох тоталітарних диктатур розглядає Україну у Другій світовій війні Дітер Поль. Завершує розділ стаття Катрін Боєк, у якій авторка веде мову про Україну від 1945 аж до здобуття незалежности. Кожний матеріял розділу «Реґіональні аспекти» присвячено окремому українському реґіонові: Галичині (Анна В. Вендлянд), Закарпаттю (Павло Роберт Маґочий), Криму (Ґвендолін Сесс). Чомусь саме в цьому розділі вміщено також статтю Таїсії Сидорчук «Українці у Відні».

У розділі «Мова та література» Міхаель Мозер розглядає історію становлення української літературної мови. Почавши від давніх часів, автор піднімається щаблями її розвитку майже до сьогодення – до початку дев’яностих. Естафету перебирає розвідкою «Актуальна мовна ситуація в Україні» Юліан Бестерс-Дільґер, аналізуючи під «мовним» кутом зору результати перепису 1989 року й звертаючи увагу на те, що опитувані часто не співвідносять свою належність до тієї чи іншої нації з рідною мовою. Далі проаналізовано сучасний стан мовного законодавчого реґулювання, функціонування мов у сфері освіти, медій, реклами, армії тощо. Михайло Наєнко робить екскурс в історію української літератури. Уславивши національний фольклор і відвоювавши в росіян «Слово о полку Ігоревім», автор від епохи Київської Русі послідовно переходить до бароко, класицизму, романтизму, реалізму та модернізму. Попри наукову сухість, стаття не позбавлена патетизмів на кшталт «центр української духовности» чи «геній української поезії», ба навіть такої надзвичайно важливої характеристики української літератури, як кількість пам’ятників Шевченкові у світі (їх, виявляється, понад 400). Дві розвідки присвячено двом окремим декадам ХХ століття: Іван Мегела описує розвій численних напрямків і стилів 20-х років (Тичина, Зеров, Рильський, Хвильовий, Куліш), а Тимофій Гаврилів – літературну творчість середини 80-х – 90-х років (поети Київської школи та численні «магічні трикутники»: «Бу-Ба-Бу», «Лу-Го-Сад», «Нова Дегенерація», «Пропала Грамота», «Червона фіра»). Стефан Сімонек проводить паралелі між українськими письменниками та Віденським модерном (Петером Альтенберґом, Леопольдом Андріаном та іншими). Рецепцію української літератури в німецькомовних країнах досліджує Алоїз Вольдан. Автор починає від чернівецького видання перекладу Шевченка (1870) й через публікації «Rutenischen Revue» (згодом «Ukrainische Rundschau»), «Ukrainischen Nachrichten» тощо доходить до наших днів. Не оминаються увагою «посередники» між авторами та читачами, себто дослідники,  перекладачі та видавці української літератури в німецькомовних країнах.

Розділ «Театр. Музика. Архітектура» представлений статтями «Розвиток українського театру» (Маґдалена Ласло-Коцюк), «Архітектура в новій Україні» (Богдан Черкес), «Українська музика» (Лео Вітошинський). Завершує збірник розділ «Розвиток з 1991: Політика. Освіта. Економіка. Право». У ньому Александер Отт оглядає політичну ситуацію в Україні від проголошення незалежности, Ольга Александрова та Райнер Мюнц із Райнером Оліґером констатують балансування України між Сходом і Заходом, Елізабет Гофер міркує над проблемами освітньої системи, Стефан Барізітц – над економічним поступом, структурними змінами та реформами, а Доріс Видра подає огляд нової конституції та законодавчих процесів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій