Тетяна Пастушенко. Остарбайтери з Київщини: вербування, примусова праця, репатріація (1942–1953)

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
160 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009.

Холодна війна відсунула остарбайтерів на узбіччя уваги істориків: у героїзованій і переможній версії війни, яка наголошувала винятково фронтову звитягу, місця їм не було. Але нині цій темі присвячено вже кілька дисертацій і книжок. Праця Тетяни Пастушенко вирізняється з-поміж них не тільки реґіональним обмеженням, що дозволяє глибоко зануритися в локальні особливості явища, і докладним опрацюванням архівних матеріялів (на жаль, лише з українських сховищ), а й широким залученням усних історій колишніх остарбайтерів – не лише задля «ілюстрації» академічної оповіді, а для реконструкції певних процесів і узагальнювальних висновків.

Дослідниця ретельно переобчислює кількість вивезених до Райху та репатрійованих до СССР людей, показуючи на прикладі самої тільки Київської области некоректність радянських підрахунків. Переоцінка раніше поширюваних даних може істотно змінити уявлення про масштаби примусової праці загалом, кількість загиблих у Райху і тих, хто залишився на Заході, а також вплинути на перегляд політизованих тем – поводження німців із робітниками, реальні умови життя та праці остарбайтерів, їхню лояльність до радянської влади та бажання (чи небажання) повертатися до СССР. Дослідження того, як відбувалося вербування примусових робітників у різних місцевостях Київщини, показує розмаїття чинників, які впливали на нього, і велику роль випадковости, що її історики зазвичай нехтують, намагаючися створити чіткий генеральний наратив із «залізною» причинною обумовленістю та виразними правилами. Авторка докладно описує способи уникання депортації до Райху, стратегії виживання під час перебування там та життєві сценарії інтеґрації колишніх остівців до повоєнного радянського суспільства. Саме тут оповідь дослідниці найбільше увиразнює різноманітність людського досвіду, а водночас виявляє і складність завдання побудувати історичний наратив (який має пояснити й узагальнити фактаж) на основі такого різноманітного досвіду. Авторка зосереджується на описі умов життя та праці остарбайтерів у робочих таборах, на більших підприємствах, а не в родинах пересічних німців (що випало сільськогосподарським робітникам). Загалом життя остарбайтера окреслено як «чужина, нужда та неволя», а простір індивідуального вибору – «між поганим життям, дуже поганим життям і смертю», – образ жертви, що його витворила радянська і підтримала пострадянська історіографія.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій