Джошуа Рубінштейн. Останні дні Сталіна

Жовтень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
158 переглядів

Переклад з англійської Дар’ї Святенко
Харків: Фабула, 2018.

Заявлена в назві тема інтриґує, та її побіжно розглянуто в трьох перших розділах. Головну проблематику викладено у наступних розділах, яких усього сім. Зміст зводиться до аналізу чергового політичного спектаклю, що його перед Заходом улаштувала совєтська влада, демонструючи свій «новий ліберальний курс» (термін узято з іншої історичної реальности заради унаочнення деяких тенденцій епохи). Утім, себе вона при цьому дурила не менше, аніж Захід: знетямлена, перелякана тим, що коїться перед її носом, у власній країні та країнах соцтабору, які зробили надто поспішні висновки з цього «нового курсу».

Джошуа Рубенстейн сорок років досліджує нещодавнє минуле Країни Рад. І в цій книжці, присвяченій начебто другорядній, позірно ефектній темі, – ще б пак, історія тривала якихось пів року, а далі все повернулося на знайомі кола, – автор не знижує планки. Із біографічної анотації дізнаємося про копітку роботу історика в архівах комуністичної партії та КҐБ, але зі сторінок постає ще один цікавий історичний ресурс. А саме – спогади сучасників, «живі мемуари» посвячених, щасливців, які вижили і не втратили пам’яті. Серед них не конче самі свідки історії, а їхні родичі та друзі, приміром, друг Васілія Ґроссмана – Сємьон Ліпкін, друг Іллі Ерєнбурґа – Боріс Бірґер, донька Єлєни Боннер – Татьяна Янкєлєвіч та інші. Звідси несподівано живий, безпосередній характер оповіді, яка – з урахуванням офіційного статусу гіперподії – могла би виродитися у сухий переказ офіційних джерел. Це – «книга людей», колаж безлічі голосів, які гукають не так про жахливі негаразди довкола, як про незгоду з усталеною опінією, що її їм нав’язує влада, хай навіть така незгода коштує сміливцям десяти років таборів (за два роки їх, утім, випускали на волю, додає автор, а комусь узагалі пощастило оминути арешту). Дев’ять крамольних опіній – зазвичай удавано-цинічних реакцій на смерть Сталіна – найсильніші на сторінках історичного дослідження. Та автор не обмежився ними (до вже згаданих додамо оповіді про долі музикантів, змушених цілодобово, майже безперервно, грати на похороні Сталіна), а зробив цілком зрозумілий наголос на голосах «свого кола», тобто іноземних громадян, які тоді мешкали в СССР або ж спостерігали події, що відбувалися у ньому на початку – в середині 1953 року.

І тут іще одна несподіванка, крах іще одного міту: міту безжальної «залізної завіси». Захід, виявляється, відгукувався на події в СССР мляво, не на часі церемонійно, непотрібно-ввічливо. Просовєтські симпатії сусідили з фантастичними домислами, наївні ілюзії – з брудненьким розрахунком. Навіть Трумен ситуативно висловив стриману приязнь до «дядечка Джо», назвавши його «порядною людиною»; лондонський «The Times» приписав Сталінові «почуття часу в цілому чудове», а «The New York Times», зіставивши його з Черчилем, приписує Сталіну «поєднання хитрості й талану», – і тут уже не витримує сучасний історик: «Сталін насправді поводився як бовдур» (свого часу хіба що Тіто спромігся на блискучий слоґан «найбільшого диктатора у світі», але врахуємо його особисту образу на Кремль, який затаврував юґославського лідера як фашиста). Контрастом до цієї, скажімо так, злочинно непродуманої стратегії реаґування був імпульсивний вчинок «простих вашинґтонців», які радісно вивісили у вітрині свого ресторану запрошення скуштувати безкоштовний борщ «із нагоди свята», тобто смерти тирана. Дізнаємося про це зі світлини – образ, красномовніший за сотні оповідок про гіркі сльози, пролиті з цього приводу, щоправда, за іншим боком «завіси». Сподіватимемося, таких оповідок значно поменшає після прочитання цікавої книжки Рубенстейна.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Видання завершує чотиритомовий проєкт публікації джерел про Хмельниччину. Воно висвітлює роки...
Оксана Булгакова ・ Квітень 2018
Монографію присвячено святам і дозвіллю українців, які з різних обставин у роки Другої світової...

Розділи рецензій