Мирослав Лаюк. Осоте!

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
341 переглядів

Київ: Смолоскип, 2013.

Поетична збірка Мирослава Лаюка «Осоте!» стала одним із найпомітніших видань у серії лауреатів літературної премії видавництва «Смолоскип» за ці декілька років; вона ж отримала відзнаку «ЛітАкцент року–2013» від однойменного інтернет-порталу.

Мирослав Лаюк належить до наймолодшого на сьогодні літературного середовища, яке часом називають «двітисячідесятниками» (попри всю критику такої практики, традиція «десятилітніх поділів» і далі існує), народився 1990 року, а «Осоте!» — його друга поетична збірка.

Певно, головна характеристика цих віршів — самобутність погляду, голосу, образу. Та водночас і доволі передбачувані певна дитинність, і потяг до наїву на тлі культурних алюзій (від Лорки й до Пінзеля).

«Осоте!» супроводжує передмова Василя Герасим’юка. І цим зв’язок зі старшим поетом-класиком не обмежується. У риториці Лаюка, подекуди у побудові образів, відчутно ознаки спадкоємности.

(…) на тому верху завжди був такий протяг

що навіть тіні прадідів

ховалися трохи нижче –

під розчахлою грушкою

двадцять вісім дідів

сиділи під тим старим деревом

вони позирали на плай

курили і кашляли як куниці

які залазять у сіно (…)

Звичайно, помітну роль тут відіграє й реґіональний колорит, діялектизми, екзотичні для загальноукраїнського читача культурні реалії. Але треба віддати молодому поетові належне — має почуття міри і не тоне в екзотизмах.

Часом Мирослав Лаюк розбудовує вельми герметичні, мітологізовані тексти (взагалі мітологізація, метафізичність видаються істотною ознакою поезії 2010-х). Так народжуються, мабуть, найглибші та найсильніші твори книжки, в яких замисленість і вдивляння у світ поєднано з ритмічністю і навіть розмахом, із філософією речовинности, вписаною в ширший простір, зі значно більшою, ніж властиво сучасній українській літературі, увагою до «живої», або «першої» природи. Але ці вірші подекуди страждають від тенденції водноманітнення риторики й ритміки. Тоді їх розбавляють тексти іронічніші, грайливіші:

бертран рассел –

сказав ведмідь

а всі до нього –

що ти брате мелеш

особливо старі ведмеді хранителі

правил і звичаїв

що ти брате мелеш:

 

бертран рассел –

сказав ведмідь

Тож і у «веселощах», у текстовій радості Мирослав Лаюк залишається передовсім «людиною книги». І ця особливість збірки «Осоте!» видається безсумнівним позитивом, що засвідчує розмаїття сучасної української поезії, здатної і експериментувати, і працювати з різними традиціями, і змішувати ці тенденції.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій