Богдан Сюта. Основи парамузикознавства

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
182 переглядів

Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010.

Автор книжки «Основи парамузикознавства» Богдан Сюта – музикознавець і культуролог, музичний критик, публіцист, педагог, а тепер і професор Національної музичної академії України ім. Чайковського – тлумачачи назву своєї монографії, пояснює, що префікс «пара-» означає у складних словах «суміжність», «переміщення», «відступ», «відхилення», а предмет свого наукового зацікавлення розглядає як окремий розділ загального музикознавства.

На перший погляд, розвідка Сюти – свідчення того, що сучасне музикознавство, опинившись із різних причин на периферії актуального у XX сторіччі «поняттєвого буму» наукової гуманітаристики, врешті також намацує шляхи модернізації свого об’єкта дослідження. Насправді ж ідеться не так про модернізацію, як про академізацію та наукову адаптацію певних понять і значень. Те, чому присвячено цю монографію – жести, міміка, пози, фізіогноміка, експресія поглядів, кольорів, стереотипи поведінки і низка інших явищ, що актуалізуються у процесі музичної комунікації, здавна функціонували і функціонують як своєрідна знакова система у таких неакадемічних вербальних практиках, як музична критика, а надто музична журналістика. Спектр так званих парамузичних комунікатів незрідка є вирішальним у характеристиці, скажімо, образу музиканта, його манери виконання твору, підходу, інтерпретації тощо. Загалом різноманітні позамузичні чинники у цих практиках, в інформаційному та соціяльному стосунку, часто виявляються навіть ціннішими за суто музичні знаки.

Властиво, праця Богдана Сюти – це факт переходу і систематизації парамузичних реалій з ужиткової та любительської сфери музикознавства у професійну академічну.

Автор спирається на методологічні засновки теорій паралінґвістики, теорії комунікації психолінґвістики, психології. Суттєвою частиною монографії є вміщений наприкінці книжки словник актуальних термінів і понять парамузикознавства, серед яких і популярні, відомі, зокрема, із семіотики поняття (текст, дискурс, код, комунікація, контекст, підтекст тощо), і вузькоспеціялізовані (кінезика, когезія, конситуація, сатіяція, просторова поведінка, пресупозиція тощо). А втім, деякі тлумачення видаються надто загальними та відносними – певно, випливають передовсім з емпіричного досвіду дослідника. Як-от: «Закон проґресивного зростання нетерпіння слухачів – полягає в тому, що чим довше триває процес сприймання музичної інформації, тим менш уважними й терплячими стають слухачі».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Жовтень 2017
Це остання книжка видатного мистецтвознавця та «книгаря», яку уклала його донька Єлєна Ґерчук;...
Оксана Олійник ・ Червень 2016
Упорядниці видання, мистецтвознавиці Ольга Балашова та Лізавета Герман створили путівник художніми...

Розділи рецензій