Karol Łopatecki. Organizacja, prawo i dyscyplina w polskim i litewskim pospolitym ruszenu (do połowy XVII wieku)

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
90 переглядів

Białystok: 2013.

Ґрунтовну монографію польського історика Кароля Лопатецького присвячено еволюції військової організації польського та литовського війська періоду пізнього середньовіччя — раннього Нового часу. Цінність праці зумовлено насамперед комплексним охопленням проблематики в порівняльному аналізі двох складників Речі Посполитої — польського та литовського.

У вступі автор означує коло проблем та особливості термінологічно-понятійного апарату дослідження. Скажімо, для позначення військової організації на польських землях він використовує усталений тут термін «посполите рушення», а на литовських землях — «земська служба». Спільним знаменником такої військової організації є алодіяльна форма володіння землею, що передбачала військову повинність тримачів землі на користь держави. Тому в монографії не розглянуто тих форм військової організації, в яких такої залежности не можна простежити (це формування піхоти й міської міліції).У першому розділі автор аналізує специфіку посполитого рушення у Короні Польській, зазначаючи, що це був процес еволюції та результат господарчого, політичного і суспільного розвитку держави. Докладно проаналізовано правові засади організації польського війська й указано, що перша реформа військової дисципліни в посполитому рушенні відбулася 1509 року. Окрему увагу приділено «війні кокоша» 1537 року та її наслідкам для війська Корони Польської.

За аналогічною дослідницькою схемою вибудувано другий розділ, присвячений вивченню земської служби у Великому князівстві Литовському. Автор розпочинає з аналізу найраніших приписів військової дисципліни — це військові устави або статути від 1507, 1508 та 1511 років. У період до кодифікації литовського права литовські правителі спільно з панами радою видавали такі інструкції (військові статути), призначені для конкретних війни чи походу. Ситуація змінюється із затвердженнями Литовських Статутів. Артикули, присвячені військовій справі, автор уважно досліджує в трьох їх редакціях (1529, 1566 та 1588 років). Утім, влада спрямовувала зусилля на кодифікацію права, пов’язаного з посполитим рушенням. Тож після об’єднання Корони Польської та ВКЛ у єдину державу, Річ Посполиту, такі проєкти інтенсивно розглядали на сеймах упродовж першої половини XVII століття. За певний рубіж у цьому процесі Кароль Лопатецький уважає 1621 рік. Саме перебіг Хотинської війни вніс суттєві зміни в засади формування посполитого рушення у XVII столітті.

В окремих двох розділах проаналізовано специфіку організації посполитого рушення в окремих реґіонах і володіннях. Скажімо, докладно розглянуто магнатські володіння і території, відвойовані в Московського царства впродовж 1615–1655 років. У висновках Кароль Лопатецький доводить тезу про процес поступового занепаду посполитого рушення, тісно пов’язаний із розвитком військового права.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій