Алексей Левинсон. Опыт социографии

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
110 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2004.

Вміщені у збірнику статті написано в різні роки й на дуже різні теми: від спроби соціології запахів (чи не першої після нарисів Ґеорґа Зимеля) до інституційних особливостей російського суспільства чи формування ідентичности.

Один із тематичних блоків присвячено соціологічному чи то соціографічному (у термінах Фердинанда Теніса) аналізові міста, процесам урбанізації, певним аспектам міської культури (як-от ціннісні системи, «соціологія речей»). Зацікавлює Лєвінсонова теза про загальний «занепад» міст у Росії (особливо, якщо вони не є адміністративними чи владними центрами) та одночасний «колапс» культури, на зміну якій приходить не стан аномії, а навпаки, розквіт соціяльности як такої, тіньових і неформальних зв’язків та механізмів реґуляції.

Оглядаючи тему пам’ятників і свят, автор слушно зазначає, що поява пам’ятників і свят можлива тільки за умови соціяльно-групового консенсусу щодо певних цінностей. А без його досягнення будь-які намагання «віднайти спільне національне свято», що ними переймається політичний істеблішмент Росії, будуть марні.

Лєвінсон аналізує російську бюрократію як корпорацію, постійні суспільні коливання, «російський маятник» між вільним ринком і тотальним контролем, феномен та компоненти популярности нинішнього російського президента, динаміку ставлення до особи й ролі Сталіна протягом останніх 15 років. Особливо цікавими видаються авторові роздуми про «простоту» структур і систем колективного життя (на противагу первинним соціяльним мережам), та їх зміну в процесі трансформації суспільства до ускладнення або ж зведення до первинних мереж.

Центральними для книжки є проблеми формування ідентичности, інституційної перебудови та аналіз армії як інституту суспільства. Чимало місця присвячено соціологічному аналізові армійської дідівщини, місця армії в житті сучасного російського суспільства, ролі у формуванні ідентичности. Особливої уваги заслуговує студія про ставлення до продовження війни в Чечні та аналіз результатів фокус-груп щодо того, кому така війна потрібна.

В більшості статтей використано результати опитувань громадської думки та інших проєктів Всеросійського центру досліджень громадської думки (ВЦІОМ, нині – Аналітичний центр Юрія Левади).

А.О.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...
Єгор Брайлян ・ Жовтень 2017
Книжку німецьких фахівців із глобальної історії та феномена колоніялізму Яна Янсена (Німецький...

Розділи рецензій