Салман Рушді. Опівнічні діти

Травень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1082 переглядів

Переклад з англійської Наталі Трохим
Київ: Юніверс, 2007.

Українські читачі нарешті мають змогу долучитися до автентичного Салмана Рушді завдяки першому українському перекладу роману «Опівнічні діти» («Midnight’s Children», 1981). Ця книжка має зруйнувати поширене сприйняття письменника як автора «Сатанинських віршів» і переконати, що тональність і стиль подальших творів Рушді визначає насамперед роман «Опівнічні діти».

Цей твір – епічна спроба Рушді пізнати власний індійський досвід: письменник народився в Бомбеї у рік проголошення незалежности Індії й до остаточного переселення на Захід провів дитинство в Індії та Пакистані. Пам’ять є постійним джерелом образів для письменника в чужому культурно-етнічному середовищі. Персонажі Рушді амбівалентні, що відбиває уявлення автора про полікультурні витоки індивіда. Тексти письменника – майже хрестоматійний приклад мультикультурального сприйняття світу, де Індія постає як гібрид традицій.

Аби не розчинитися в культурному багатоголоссі, головний персонаж Селім Синай вдається до творчого письма, що постає засобом особистісної самоідентифікації та збереження пам’яті «від руйнівної дії часу». Особиста пам’ять перетворюється на індивідуальну версію національно-історичного досвіду, а підкреслене змішування історіографії та суб’єктивного бачення знімає межу між фантазією та фактом. Рушді не лише «дозволив» собі неточно відтворювати історичні перипетії, – він обстоював такі похибки як точніші факти «історіографічної метапрози» (Лінда Хатчин), принагідно вчинивши постмодерну «розправу» з офіційною історією Індії та Пакистану.

Завжди існують альтернативні погляди на колективний потік історії, і роль поетів – вибудовувати «альтернативні реальності». Народившись у вирішальний історичний момент, Селім переконаний у своєму особливому зв’язку з історією. Така сюжетна настанова унаочнює постколоніяльну проблематику. Для українських читачів особливо актуальним є аналіз психологічних наслідків колоніяльної залежности. У той же час перебільшена оцінка власної історичної місії – одна з рис «ненадійного наратора» Рушді, що й веде до часто надуманих збігів біографічного часу та «соціяльного годинника» персонажів. Не менш постмодерною видається наскрізна авторська іронія й метанаративні судження, гіпертрофована карнавальність у стилі Рабле й Маркеса, поєднання Стернових і Ґрасових сюжетних прийомів із деформованими традиціями давньоіндійського епосу («Магабгарата» і «Рамаяна»). Стильовий синкретизм позначився на мовній специфіці роману. Рушді пристосовує англійську до передачі східних реалій, створивши розкішний вербальний і граматичний гібрид.

Тим і цікавий роман «Опівнічні діти», що пропонує читачам постійний естетичний вибір, застерігаючи від будь-якої однобічности сприйняття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій