Марко Павлишин. Ольга Кобилянська: прочитання

Вересень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1655 переглядів

Харків: Акта, 2008.

«Чому, властиво, ми читаємо Кобилянську?» – запитання, яким починає своє дослідження відомий австралійський україніст, може здатися трохи провокативним – таким собі невинним заграванням із власним читачем, який, либонь, і сам мав би знати відповідь. Та насправді жодних провокацій тут немає. Авторові йдеться лише про означення власної дослідницької стратегії, базованої на уважному й неупередженому перечитанні «канонізованого» тексту Кобилянської, сформованого не лише сукупністю її доробку, а й понад столітньою традицією літературознавчих і довколалітературних інтерпретацій життя і творчости письменниці. Неупередженість Марка Павлишина є до того ж напрочуд етичною: автор лишається делікатним навіть (і насамперед) у тлумаченні її приватного життя (в тому числі в докладно задокументованому описі найбільшої сюжетної інтриґи книжки – любовної лінії, пов’язаної з Осипом Маковеєм).

Крім усього іншого, книжка є найповнішим із сучасних «ольгознавчих» досліджень. У шести розділах зроблено спробу розглянути шість чи не найдискутивніших аспектів її біографії та творчости. Й у кожному авторові вдається зробити якесь «маленьке відкриття» – запропонувати новий погляд на певні тексти або ж узагалі знайти нову відповідь на старі запитання. От хоч би «питання ідентичности» в першому розділі. Павлишин послідовно й арґументовано деконструює версію про те, що «іскра національного обов’язку», запалена Окуневською та Кобринською, була чи не єдиним арґументом, який спонукав Кобилянську не піддатися на «приманливі спокуси “німеччини”» й перейти в україномовну літературу. Чи, скажімо, з’ясування прямих і опосередкованих впливів Ніцше та дарвінізму на її світогляд. Перепрочитує Павлишин і канонізований у радянському літературознавстві роман «Земля», ставлячи під сумнів головну сюжетну колізію – можливого чи неможливого братовбивства. Не лишається поза увагою й один із пізніх прозових творів «Апостол черні»: автор і тут прямує ad fontes, аби спростувати уявлення про роман як «незрілий» і не вартий читацької уваги. Й нарешті, досі не публікована новела «Доля» – певно, найавтобіографічніший із художніх творів Кобилянської – у своєрідний спосіб продовжує розділ про її стосунки з Маковеєм і в зовсім іншому світлі показує особливості її характеру й життєві настанови.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Ганна Протасова ・ Серпень 2016
У книжці зібрано літературно-критичні та есеїстичні нариси Миколи Рябчука, більшість із яких...

Розділи рецензій