Наталія Калуцка, Лю Пархоменко. Олександр Кошиць. Мистецька діяльність у контексті музики ХХ сторіччя

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
221 переглядів

Київ: Фенікс, 2012.

У грудні 2005 року багаторічний редактор музичного відділу газети «Радянська культура» Михайло Головащенко передав Лю Пархоменко, одній із найавторитетніших українських музикознавиць, величезне зібрання копійних документів із західних архівів про Олександра Кошиця (частину з цих матеріялів було оприлюднено у посмертному виданні, 2007 року «Феномен Олександра Кошиця», що його впорядкував Головащенко). За чотири роки до цієї події донька Лю Пархоменко Наталія Калуцка захистила дисертацію на тему «Мистецька діяльність О. Кошиця в контексті музики ХХ століття». Тож склалися всі передумови для народження «родинної» монографії, що охопила всі напрямки діяльности леґендарного музиканта.

Авторки зазначають, що через недосяжність значної кількости ориґінальних джерел, які зберігаються в архівах Канади та США, створення по-справжньому вивіреної наукової монографії ще попереду. Проте книжка справляє враження віртуозного діялогу молодої дослідниці Наталії Калуцкої (І–ІІІ розділи книжки) та відомої музикознавиці Лю Пархоменко (IV розділ і низка покажчиків); щедро цитованих писемних джерел та їх інтерпретаторок.

Олександр Кошиць (1875–1944) постає зі сторінок праці як людина-леґенда, геніяльний дириґент, композитор, етнограф і письменник, а водночас як амбітна та суперечлива особистість. Він той, хто на чолі Української республіканської капели (згодом Українського національного хору) протягом 1919–1927 років тріюмфально здійснював місію посланців УНР до народів Заходу — навіть тоді, коли УНР як такої не стало і урядове фінансування місії урвалося.

Авторки аналізують віхи творчої біографії хормейстера (розділ І «Артистичний феномен Олександра Кошиця. Шляхи поступу»), його етнографічний доробок (розділ ІІ «Записи на опрацювання народних пісень: ідеї та принципи»), релігійні твори (розділ ІІІ «Духовні композиції Олександра Кошиця») та письменницький спадок (розділ IV «Портрет Маестро крізь призму життєпису, спогадів, листування» — це почасти арка до І розділу). Науковий апарат видання складають «Хронологія життя і творчої діяльності Олександра Кошиця», «Факсиміле документів та нотних автографів», «Творчий доробок Олександра Кошиця» (окремо подано опрацювання пісень; релігійні твори; ориґінальні музичні твори; літературну творчість, публіцистику, етнологію, музикознавство; опублікований епістолярій; грамзаписи хорових колективів, якими керував Кошиць) і бібліографія на 275 позицій.

Аби оцінити значення гастролей хору Кошиця для популяризації України у світі, досить навести цитату із Кошицевого листа до композитора зі Ставрополя Василя Беневського: «У Мехіко-сіті на концертах у “Торрео” мене слухали вперше 32600, удруге — 36000, і втретє — 38000 людей. <…> Уяви, як кричав цей океан людей!» І поряд із цим — постійне безгрошів’я, конфлікти в капелі, Кошицеве несприйняття модерного мистецтва ХХ століття (у книжці, зокрема, наведено його дотепну, нищівну характеристику музики Іґоря Стравінського), інтриґи діяспорної верхівки і неможливість повернутися на батьківщину.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Щетинський ・ Червень 2018
Хоча Сильвестров говорить про музику багато й охоче, він не є легким співрозмовником, бо найчастіше...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій