Лев Білас. Оглядаючись назад. Пережите 1922–2000 рр. і передумане

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
124 переглядів

Львів: Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, 2005.

Лев Білас (1922–2004), один із найцікавіших українських закордонних істориків XX століття, історіограф і критик, дописувач «Сучасности» й «Української літературної газети», редактор історичної серії творів Вячеслава Липинського Східноевропейського дослідного інституту імені того-таки Липинського, залишається в сучасній українській гуманістиці постаттю малознаною.

2002 року Інститут українознавства імені Крип’якевича перевидав працю Лева Біласа «Криза нашого образу історії». Історіографічний нарис про автора для цього видання написав Ярослав Ісаєвич. Тепер за його ж таки редакції інститут випустив у світ неопубліковані спогади історика. Зі слів самого Біласа, їх задумано як «звіт із життя в прецікавій і страшній “добі ідеології”», звіт про те, як «вдумливо і критично настроєний українець реаґував на все, що бачив і що переживав».

У гострій і дотепній манері Лев Білас розповідає про своє дитинство у Львові, навчання в українській гімназії (зокрема, пишучи про вчителя польської мови поета Генрика Балька, який учив своїх учнів користуватися формою «на мою думку», додає: «З перспективи часу вважаю це одним з основних здобутків, які я засвоїв в нашій гімназії»), польсько-українські взаємини того часу, намагається відтворити свої тодішні відчуття (скажімо, під час лектури Дмитра Донцова) і тут таки проаналізувати, пояснити їх із перспективи життєвого досвіду. Читач стає свідком того, як історик застосовує критичний підхід до аналізу власних мотивацій і почувань.

У спогадах описано прихід до Львова Совєтів (позначений поступовим зникненням із вулиць капелюхів і кольорів), переїзд із родиною 1940 року до Лодзі й тамтешнє навчання в німецькій школі, повернення до Львова року 1942 і досвід життя в місті часів війни (одна зі сторінок спогадів – відвідини з мамою львівського ґета), останні дні війни у Відні й американська зона окупації в Пасау. На жаль, спогади завершуються 1946 роком.

У книзі вміщені світлини з родинного архіву Біласів, додано післямову Надії Холявко та Любомира Біласа і фраґменти листів Лева Біласа до Ярослава Ісаєвича.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Оксана Купер ・ Квітень 2018
Це історична книжка про епоху та її мешканців, проте фахівці з різних галузей знайдуть у ній чимало...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Шкільник був очевидцем подій української революції 1917–1921 років та одним із її активних діячів...

Розділи рецензій