Тарас Прохасько. Одної і тої самої

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
516 переглядів

Чернівці: Книги — ХХІ, Meridian Czernowitz, 2013.

У книжці Тараса Прохаська, яку було відзначено премією імені Юрія Шевельова, немає ані передмови, ані післямови. Та й уявити тут подібний «відсторонений», узагальнювальний текст доволі важко з однієї причини: його автору довелось би проаналізувати численні «джерела» декількох десятків есеїв, тоді як Прохасько, вочевидь, не бажає їх оприлюднювати. Ба більше, навмисно приховує, не даючи жодного посилання на першодруки. Можливо, тому що цілісність «Одної і тої самої» не тотожна сумі її частин. Або через те, що після першої публікації багатьох текстів минуло декілька років, і за цей час старі слова встигли наповнитися новими смислами.

Зрештою, більшість цих текстів, написаних протягом 2008–2013 років, і тепер легко відшукати на інтернет-порталі «Галицького кореспондента». Інші друкувалися в часописі «Український тиждень», інтернет-виданнях «Forpost», «Збруч», «Поступ», офіційному сайті телеканалу TВi тощо. Деякі з них не зберегли в книжці первісних назв. До окремих автор, дочекавшись «укорінення», прищепив молоді пагінці, що дало текстам змогу розростатися в різні боки.

При спробі відстежити цей процес прокидається детективний азарт, природу якого неможливо пояснити самими літературою чи біологією. Приміром, відкриває книжку есей «Омерта». Його початковий фраґмент («Ця країна нагадує бесаги») був колонкою у «Галицькому кореспонденті» (2010), а продовження — це монтаж колонок «Країна, якої нема» та «Дюнкерк» (2009; яку в розгорнутому вигляді також було надруковано під назвою «Європа: три в одному»). Книжковий варіянт есею «Абстрактна Франківщина: між Довбушем і Буковелем» — це «сума» однойменного тексту (2011) та есею «Федерація Прикарпаття» (2012). Початковий, коротший варіянт «Ревакацій» — це «Надто довгі канікули» («Галицький кореспондент»), тоді як повний уперше було надруковано у збірці «Історія України очима письменників» («Фоліо», 2013). Нові назви у книжці одержали есеї «У Бруно Шульца не було телефону…» (у першодруці «Бруно Шульцеві на 120 років»), «Карпатський магніт» («Континент Карпати»), «На кожне є щось» («Блатна Україна і її кінець») та чимало інших.

Автор так пояснює процес неперервного «саморедаґування»: «…речі, які здаються важливими, доводиться в різний спосіб повторювати мало не щодня». Настільки ж точні і його означення чималої кількости фактів і явищ, з якими ми стикаємося в житті. Україна, як бесаги, подвійна переобтяжена торба, де все змішано, де «нема ніяких поличок, шухлядок і переділок, щоби вдалося своє добро якось розсортувати». У скульптурах Архипенка «правдивою формою є не постаті, не фіґури, не посудина, а той простір, який між ними». «Українські закони зроблені так, що дотримуватися їх неможливо». Міркування про країну загалом, про мистецтво, суспільство насичено родинними переказами, описом побутових звичок та забобонів українців, розповідями про життєвий шлях напівзабутих «культурних героїв» західного краю: адмірала, лікаря, розвідника, письменника, керівника санітарної управи УГА Ярослава Окуневського; художника Осипа Сорохтея, різьбяра Василя Турчиняка, митрополита Андрея Шептицького, фотографа, письменниці та мандрівниці Софії Яблонської.

Можна позаздрити тим, хто відкриє для себе Прохаська саме завдяки цій книжці, написаній гранично прозоро і здатній дати відповіді на сотні світоглядних і цілком буденних запитань. А передусім довести, що все в житті пов’язано, в малому ховається велике, все має значення і, так чи так, нагадує платівку, яку людство не втомлюється програвати від початку й до самого кінця безкінечну кількість разів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
Ганна Протасова ・ Серпень 2016
У книжці зібрано літературно-критичні та есеїстичні нариси Миколи Рябчука, більшість із яких...

Розділи рецензій