Пьер Розанваллон. Общество равных

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
323 переглядів

Перевод с французского Натальи Богдановой
Москва: Московская школа гражданского просвещения, 2014.

Французький політичний філософ П’єр Розанвалон відомий передусім концепцією контрдемократії, що передбачає спробу оживити сучасний демократичний проєкт. Книжка «Суспільство рівних» належить до своєрідної трилогії, певною мірою доповнюючи дві інші праці філософа: «Контрдемократія. Політика в епоху недовіри» та «Демократична легітимність: безсторонність, рефлексивність, наближеність» (її в українському перекладі Євгена Марічева 2009 року опублікував Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»). Розанвалон розпочинає із переконання, що демократія як система заявляє про свою життєздатність у момент, коли вона занепадає як форма організації суспільства. Сьогодні можна спостерігати саме такий момент, що проявляється у зростанні громадянської свідомости, прагненні до розширення свобод і прав, з одного боку, і все більшому соціяльному розшаруванні «політичного народу» — із другого. Водночас ми багато говоримо про нерівність і мало робимо, щоб її подолати. Зрештою, змінився сам характер нерівности. Вона не лише проявляється між різними суспільними групами, але й формується на основі певних індивідуальних якостей всередині самих груп. Усе це, на думку Розанвалона, актуалізує дискусію про стан демократичного проєкту. Нам потрібно зрозуміти кризу рівности, аби її подолати. Відповідно, праця не лише має теоретичне значення, але й претендує на політичний сенс. Сам автор наголошує на тому, що не відділяє тут наукової роботи від громадянського неспокою. А тому завдання книжки — надати нового сенсу станові рівности й закласти нові основи проєкту творення суспільства рівних на принципах своєрідности, взаємности і спільнотности.

У першій частині Розанвалон звертається до історичних аспектів, прагнучи простежити, як відбулося «винайдення рівности». Зокрема, тут він аналізує питання природної рівности, визначення рівности через подібність, визначення її як продукту вільних обмінів між людьми, громадянськість як особливість суспільства рівних. Цей розгляд приводить до висновку, що революційне уявлення про суспільство рівних будується на трьох принципах: подібности, незалежности і громадянськости. Крім того, ідея рівности, зауважує Розанвалон, тут спирається радше на якості соціяльних зв’язків, аніж на норми розподілу благ. А тому «винайдену рівність» не можна прирівняти до «реальної рівности», що є кількісною і пов’язаною з економічним розподілом. У другій частині книжки автор простежує процес народження нерівности. Його зумовлено передусім подоланням ідеї другорядности економічних відмінностей для політичної рівности. Як зауважує Розанвалон, в середині ХІХ століття відбулися зміни способів виробництва, а відтак свої закони почав встановлювати новий світ виробництва та економічного обміну. Питання про рівність починає ставитися по-новому, що ввело світ у новий цикл реакційних та революційних змін. Аналізуючи контекст цих перетворень, автор зосереджується на ролі, яку відіграли в цих процесах ліберально-консервативна ідеологія, утопічний комунізм, націонал-протекціонізм, структуротворчий расизм (поляризація ідентичностей та соціяльна сеґреґація).

ХІХ століття представлено у книжці як час, коли відбувається заперечення та викривлення ідеї рівности, результатом чого стало те, що ця ідея обернулася проти себе самої. У третій частині автор звертається до ХХ століття, коли відбувається подолання неґативних наслідків попереднього сторіччя. У цей час спостерігаємо переворот, який спричинили три реформи: запровадження проґресивного оподаткування доходів; створення страхових механізмів, що захищали індивіда від ризиків існування; прийняття процедур представництва і колективного реґулювання праці. Проте цей процес виявився не остаточним: у четвертій частині Розанвалон демонструє, як у наш час всемогутній ринок нав’язує свою владу, що породжує нерівність доходів і становища у суспільстві. Констатуючи зростання нерівности, автор пропонує свій вихід із глухого кута. Зокрема, йдеться про шляхи розширення ідей подібности, незалежности і громадянськости. Це розширення зумовлює те, що нині суспільство рівних слід розглядати, відштовхуючись від імперативів індивідуальної своєрідности, взаємности й комунітаризму.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Робінсон наголошує, що сьогодні багато говорять про необхідність реформувати навчання, але це...

Розділи рецензій