За редакцією Катерини Міщенко та Сюзанни Штретлінг. Образ, тіло, порядок. Гендерні дослідження в міждисциплінарному спектрі

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
212 переглядів

Київ: Медуза, 2014.

Збірка статтей подає панораму ґендерних досліджень в англо- та німецькомовному просторі від 1990-х років дотепер. У ній вміщено статті Джудит Батлер, Ненсі Фрейзер, Ельфриде Єлінек, проте більшість імен українські читачі й читачки почують уперше.

У статті «Сховки, одяг, викриття» (в ориґіналі — «Closets, Clothes, Disclosure») Генрі Урбах проводить лінґвістично-архітектурні зіставлення гардеробної кімнати з висловом «to be in the closet», що означає «не оприлюднювати своєї сексуальної ідентичности». Упорядкований простір кімнати «напоказ» — нормативна сексуальна ідентичність, тоді як прихований гардероб, closet — приватна зона. Зона переходу між інтимною сферою гардеробу та публічним простором кімнати нагадує йому ідею «складки» Дельоза, яка виникає водночас усередині і всупереч суспільним відносинам, щоб створити простір саморепрезентації, пов’язаний та вільний від соціяльних норм.

Зв’язок архітектури та ґендерної проблематики цікавить Даян Аґрест. Вона звертається до архітектурної теорії італійського Відродження, критикуючи андроцентричність концепцій, на яких побудовано сучасну західну архітектурну думку. Упродовж століть жінку було вилучено з простору архітектури й міста як «істеричку, відьму, автсайдера». На думку Аґрест, архітектурне тіло сьогодні фраґментарне й «більше не прочитується як ціле», а на критичне осмислення міста й архітектури здатна лише жінка — вилучена, яка може поглянути на архітектуру з-поза нормативних рамок.

Простору стосуються і промова Ельфриде Єлінек, виголошена на відкритті віденського майданчика «Kosmostheater» у Відні 1999 року, і стаття Зильке Тьорпш про те, як феміністичні студії дають змогу переосмислити надуживане в гуманітарних науках поняття простору. Тьорпш говорить про новітню «культурологічну тенденцію деполітизації простору» і про те, як важливо повернути цьому поняттю політичне забарвлення. Єлінек звертає увагу на те, що надати жінкам простір не досить, адже він ризикує одразу опинитися десь «за лаштунками». Жінці потрібно нескінченно добиватися навіть права бути жінкою: «щойно подумаєш, що виборола собі невеличкий затінок у проміжному просторі, аж раптом він знову зникає».

Зміни наукових ієрархій є темою статті «Гендер і знання» Кристини фон Браун та Інґе Штефан. Авторки розглядають, як відбувалася фемінізація та дефемінізація гуманітарних і природничих наук, і пояснюють, як змінювалося суспільне значення наук у зв’язку з їх наближеністю до християнського проєкту безсмертя: від теології, через філософію та історію до медицини й генетики сьогодні.

Статті з царини естетики в збірці — це аналіз стрічки «Чоловік, який застрелив Ліберті Валенса» Джона Форда та дослідження фотографій із клініки Сальпетрієр доктора Шарко. У тексті «Гендер як проект» Ульрике Кльопель ідеться про виникнення поняття ґендеру й про те, як змінювалися уявлення медицини про інтерсексуальність. Кльопель підсумовує, що проблемою сучасної медицини є ставлення до інтерсексуальних людей як до об’єктів дослідження, а не експерт(ів)ок, які «самі здатні визначити, які в них проблеми і як підійти до їх вирішення».

У статті «Перформативність, прекарність та сексуальна політика» Джудит Батлер пише про «людей без права голосу», які, попри це, «говорять і озвучують свої вимоги». Батлер подає власну теорію перформативности ґендеру (нормативний ґендер установлюють певні повторювані дії, що їх суспільство «домовилося» розуміти як прояви двох полярних ґендерів) у зв’язку з поняттям прекарности. Цим поняттям описують незахищене, вразливе становище різних категорій людей; воно «об’єднує жінок, квірів, трансгендерів, людей, що знаходяться за межею бідності або не мають громадянських прав». Батлер розглядає зв’язок перформативности і прекарности на прикладі акції імміґрантів, які співали гімн США іспанською мовою, здійснюючи право на публічні збори, якого не мали, «саме щоб поставити вимогу надати їм таке право». Вона пише про «нерівномірний розподіл визнання», яке призводить до того, що когось визнають за суб’єкта і він має право говорити й бути почутим, а хтось — ні.

Завершує збірку стаття Ненсі Фрейзер «Після сімейної зарплати: гендерна рівність і соціальна держава». Сучасна держава не здатна надати адекватний соціяльний захист, адже спирається на застарілі уявлення про ґендер та сім’ю, вважає Фрейзер. Вона пропонує сім принципів ґендерного рівноправ’я. Це боротьба з бідністю, подолання експлуатації, рівноправність (рівність доходів, право на дозвілля, рівність поваги), подолання марґіналізації й андроцентризму. Далі авторка оцінює дві моделі — «універсального годувальника/ці» (що закликає дати змогу жінкам забезпечувати себе та свої сім’ї через власний заробіток) і «модель рівности доглядальниці» (запровадити таку плату за роботу з догляду, яка давала би змогу повноцінно жити й годувати сім’ю і яку не вважали би за другорядну) згідно з цими принципами. Фрейзер робить висновок, що жодна з моделей не здатна забезпечити ідеальну рівність, і натомість пропонує третю модель «універсального доглядальника/ці», яка не уподібнює жінок до чоловіків, а встановлює жіночі моделі життя як норми для всіх. Фрейзер пропонує уявити світ ідеальної ґендерної рівности і почати діяти згідно з цим уявленням.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Віктор Іщенко ・ Квітень 2017
Нову книжку філософа Тараса Лютого присвячено Фридрихові Ніцше. Це перше такого масштабу українське...

Розділи рецензій