Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Павел Коваль... Nowa Europa Wschodnia. Польща – Україна

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
98 переглядів

«Український» спецвипуск двомісячника «Nowa Europa Wschodnia», видання Колеґіюму Східної Европи у Вроцлаві, було презентовано на Форумі видавців у Львові, почесним гостем якого була Польща. З перспективи грудня 2013 року матеріяли, деякі з яких з’явилися в ориґінальному польському журналі 2012-го, можна перечитувати як проміжний звіт «друзів України», здійснити ревізію засновків, із якими польські лобісти України та самі українці входили в передвільнюську кризу та політичну кризу в Україні, що сталася після Вільнюса. Головний редактор журналу Анджей Бжезєцький у вступному слові пише прямо: «Ми – прихильники підписання угоди про асоціацію…».

Число відкриває стаття Мартина Полака, австрійського письменника та перекладача польської літератури, який уже декілька десятиліть ентузіястично просуває в німецькомовному світі не тільки польських, а й українських та білоруських авторів, третій рік поспіль є куратором українсько-білорусько-польської програми «Transit» Ляйпцизького книжкового ярмарку. Його гострий текст «Вигляд із “кращої” половини Европи» навряд чи прочитають ті, кому він надавався б найбільше – зарозумілі сусіди Полака з австрійської провінції, та й загалом збірний «ситий австрієць», чи то «французький фермер», себто европейський обиватель, якого в необхідності евроінтеґрації подекуди треба переконувати не менш наполегливо, ніж луганських пенсіонерів. Та українським читачам цей текст також був потрібен: для розуміння контексту і масштабів завдання, природи побоювань та упереджень західних европейців щодо европейців східних, вибудови реалістичних очікувань і вироблення емпатії. Чи мали б українці більше співчуття до «бідних родичів» на Сході, якби опинилися по безпечніший та заможніший бік Европи?

Якщо Полак спрямовує свою критику на західноевропейців, і впливових, і не надто, то Здзіслав Найдер, історик літератури, свого часу опозиційний діяч та директор польської служби Радіо «Свобода», критикує українські політичні еліти, які «переконали себе, що Европа і світ багато чого їм винні». А загалом у своїй статті «Примирення, співпраця, життя пліч-о-пліч?» він фокусується на впливі та втіленні «доктрини Ґедройця» у зовнішній політиці Польщі.

Павел Коваль, польський депутат Европарламенту та колишній заступник міністра закордонних справ Польщі, один із найактивніших польських політиків, коли йдеться про Україну, виступив із вельми неконвенційними тезами в статті «Пакт із олігархами». Коваль порівнює українських олігархів із маґнатами Першої Речі Посполитої – їхні пожертви на культові споруди та «інвестиції в уряд», навіть говорить про genius loci України, цитує Сєнкевіча, а також історичного белетриста Павла Ясєніцу: «За могутністю українські маґнати не мали собі рівних у Короні. Якщо хтось і несе відповідальність за непослух перед викликом історії, то саме вони. Люди, які в найбрутальніший спосіб здобували родові статки та виявилися неспроможними до мислення політичними категоріями». Якщо тримати на думці нинішніх можновладців, прочитується вельми актуально, як і Ковалева пропозиція про «реалістичну програму… щоби проевропейські політичні сили в Україні підписали з олігархами своєрідний пакт».

Випробування грудневими подіями в Україні навряд чи пройшли написані перед парламентськими виборами тези президента експертно-аналітичного центру «emosEuropa» Павла Свєбоди, зокрема про те, що «у суперництві великих суспільних мобілізацій Помаранчева революція остаточно втратила примат на користь “арабської весни”. Це тим більше відчутно, що один раз урухомлену велику суспільну енергію та силу людських прагнень нечасто вдається викресати у короткі терміни вдруге». Водночас важко не погодитися зі Свєбодою в іншому: в Брюселі справді недооцінили «імперські амбіції президента Путіна».

В українському числі багато інтерв’ю: з Алєксандром Квасьнєвським та Катажиною Пелчинською-Наленч, заступницею міністра закордонних справ Польщі, істориком Ґжеґожем Мотикою та письменницею Світланою Алексієвич, знавцем радянської та російської музики Константи Усенком. Іза Хруслінська оглядає найзначущіші, на її думку, книжки про історію України XX століття, українську інтеліґенцію, проблеми української ідентичности та історичної пам’яті, а Ґжеґож Мотика – книжку Володимира В’ятровича «Друга польсько-українська війна 1942–1947». Цікавими, хоч і не надто вписаними в контексті числа виглядають дописи про петербурзький андеґраунд, ісламських бойовиків на Північному Кавказі та шаманів Бурятії.

Українські автори числа – Наталка Сняданко з терплячими поясненнями західній публіці «мовного питання» та Сергій Жадан з есеєм про радянську ностальгію.

Число завершує добірка рецензій, зокрема на видану в Польщі біографію Мілоша авторства Анджея Франашека, «Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича, польських перекладів «Кривавих земель» історика Тимоті Снайдера, «Катів» російського правозахисника Нікіти Пєтрова та «Тюрми і волі» Міхаіла Ходорковського у співавторстві з журналісткою Наталією Ґеворкян, а також двох книжок, присвячених розстрілам львівських професорів у червні 1941 року – авторства німця Дитера Шенка та українця Андрія Боляновського.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій