Корнеліус Охман, Анджей Шептицький, Кшиштоф Бурнетко.... Nowa Europa Wschodnia. Нова Східна Європа. Статті 2008–2010

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
122 переглядів

Переклад з польської Андрія Павлишина
Київ: Дух і Літера, 2011.

Три інтерв’ю, дев’ять статтей і п’ять рецензій, вибраних для цієї збірки із вроцлавського двомісячника «Nowa Europa Wschodnia», поєднала спільна українська тематика.

Корнеліус Охман окреслює нинішню Східну Европу як територію Білорусі, Молдови та України. Східноевропейцям, нарікає він, притаманне «мислення в категоріях військових конфліктів», тому вони «надміру демонізують» військову загрозу з боку Росії (статтю написано після анексії Росією Абхазії та Південної Осетії). Щоправда, Охман сам указує на дві потенційні «гарячі точки» у Східній Европі: Придністров’я та Крим, і температура в них залежить від притаманного російським політикам своєрідного розуміння «особливих інтересів» Росії. Войцех Кононьчук прямо називає Кримський півострів «ахілесовою п’ятою України». І навіть завзятий прихильник польсько-російського зближення міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський мусить визнати: «Немає підстав очікувати, що ми будемо радіти з військових навчань за участи дев’ятисот танків біля наших кордонів» (ідеться про російсько-білоруські навчання на заході Білорусі восени 2009 року).

Анджей Шептицький визначає суть теперішніх дискусій про нову східну політику Польщі як суперечку між «романтиками» –спадкоємцями традиції Єжи Ґедройця та «прагматиками» – прихильниками західноевропейської «реальної політики», найрадикальніші з яких пропонують «пожертвувати дружбою з Україною на користь зближення з Росією». Роман Кабачій міркує про змарновані можливості для українсько-польського порозуміння, покладаючи основний тягар відповідальности за неуспішність спроб на тих українців, які все ще мислять не по-українському, а порадянському. Марцін Войцеховський сподівається на «величезний капітал взаємної симпатії» та прогнозує, що Польща і надалі буде для українців прикладом «країни, де хочеться жити».

Кшиштоф Бурнетко рецензує біографію Єжи Ґедройця з-під пера Маґдалени Ґроховської. Авторка зуміла поєднати нарис опору комунізмові з розповіддю про тогочасну літературу і зникоме вже мистецтво редаґувати «товстий журнал». Ґжеґож Мотика відгукується на книжку Тимоті Снайдера про Генрика Юзевського – польського розвідника, міністра уряду УНР, волинського воєводу, лідера антинацистського підпілля та довічного в’язня тюрем ПНР. Тут-таки вміщено розмову із самим Снайдером про Василя Вишиваного. Дослідник вельми уважний до сексуальної орієнтації архикнязя, однак зовсім не пояснює ні обставин перетворення Вільгельма Габсбурґа на Василя Вишиваного, ані чинників, які робили цього «червоного принца» небезпечним в очах гетьмана Скоропадського, офіцерів ґестапо та СМЕРШу.

Лукаш Адамський також міркує про набуття ідентичности, але на прикладі Володимира Антоновича: автор називає його особою «Gente Polonus, Natione Ruthenus».

Ґжеґож Мотика рецензує книжку Томаша Стриєка «Якого минулого потребує майбутнє?» про українські дискусії 1991–2005 років навколо національної історії та історичної пам’яті. А на завершення сам Стриєк розглядає книжку Андрія Портнова, тему якої визначає як «Україна “між чимось і чимось”».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій