Юлія Хоменко, Альона Цілюрік та ін. Нові сусіди. Життєві історії внутрішньо переміщених осіб на Полтавщині

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
196 переглядів

Кременчук: NovaBook, 2016.

У цій книжці значно більше особистого, ніж політичного. Описані історії звучать так, наче їх невимушено переказує приятель за кавою. Замість шукати причини і прогнозувати наслідки конфлікту, оповідачі зосереджуються на конкретних долях вимушених переселенців. Автори розмовляють із читачем довірливо та невимушено, без наміру «прикрасити» оповідь — напевно, таким тоном і велися бесіди.

Збірник історій про життя вимушених переселенців на Полтавщині створено за результатами проєкту «Нові сусіди». Представники місцевих громад, що зголосилися до участи, дізнавалися про людей, які волею обставин замешкали в їхніх містечках. Співрозмовниками полтавчан не обов’язково є так звані успішні переселенці — навпаки, більшість опитаних людей мають труднощі у пошуках житла чи роботи, не завжди легко знаходять спільну мову в новому середовищі. У поле зору авторів потрапили люди різного віку: серед них є і пенсіонери, і студенти; одинадцятирічна школярка розповідає, як у невеликому Миргороді сумує за щонедільною картоплею фрі у донецькому кафе. Не кожен із вимушених переселенців трагічно сприймає свій новий статус, для декого він став шансом. «Чарівний копняк», — говорить про незапланований переїзд молода жінка Карина, нині мешканка Горішніх Плавнів. Вона не називає себе жертвою і вважає, що несподівані обставини слід використати як нагоду збудувати ліпше життя.

Про вчинки вимушених переселенців говорять без зайвого патосу, і що тихіше сказано, то голосніше звучать їхні щоденні подвиги: наприклад, про те, як подружжя перевезло з собою притулок для бездомних тварин, яким опікувалося вже п’ятнадцять років. Коли ж читаєш описи на зразок цього: «Люди сиділи на підлозі [вокзалу], діти, папуги, собаки», — виникає відчуття, наче очевидці цих подій говорять уривками майбутнього літературного твору.

Водночас герої книжки не бояться не виправдати чиїхось сподівань чи здатися недостатньо патріотичними, а автори мають терпіння вислухати. Хтось розповідає про родичів у «ДНР», а хтось ділиться намірами поїхати до Росії. Журналістам вдається роздивитися передусім людські драми і страхи. Хоч у книжці і є роздуми на кшталт «чому так сталося», вони не визначальні для її розуміння. Автори дають героям виговоритися і залишають читачеві простір для емоцій та самостійних висновків.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Оксана Купер ・ Червень 2018
Із перших сторінок Ґолдсміт (саме йому належать ідеї, викладені в книжці, хоч на обкладинці й...
Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...

Розділи рецензій