Максим Балаклицький. «Нова релігійність» Івана Багряного

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
262 переглядів

Київ: Смолоскип, 2005.

Іванові Багряному не бракує читацької уваги, цей непересічний письменник потрапляє навіть до кастрованих навчальних програм і часто здобуває серед «учнівської молоді» більше прихильности, ніж багато хто з його сучасників. Проте літературознавчих досліджень його творчости, надто таких, що не обмежувалися би сумлінним, але поверховим і самоочевидним розглядом політичних уподобань автора, зовсім небагато.

Харківський дослідник Максим Балаклицький обрав дуже несподіваний кут дослідження творів Багряного. Він наводить досить переконливу арґументацію на користь «нової релігійности», вбачаючи її ознаки у вельми потужних мотивах суб’єктивної моральности в творах Івана Багряного, вірі в надприродне й апелюванні до нього (проте відкиданні церкви як соціяльного інституту), в активному символічному використанні біблійних сюжетів, концептуальній жертовності тощо.

Розглядаючи загальний контекст тогочасної української літератури, звичайно ж, під «новорелігійним» кутом зору (цьому присвячено перший із трьох розділів книжки), автор дещо екзотично, проте не голослівно висвітлює християнські та постхристиянські мотиви майже в усіх течіях і напрямках, від «кларнетизму» до неокласиків і соцреалістів – проте майже цілком іґноруючи український аванґард, а він же становив своєрідне неґативне тло «пошуків віри», до того ж аванґардова екстатичність теоретично також могла би цікаво співвідноситись із «новою релігійністю».

Другий розділ присвячено ролі особистости у релігійних контекстах творів Івана Багряного. Головна лінія – тлумачення суперпотужного індивідуалістичного начала персонажів Багряного (що беззаперечно найперше асоціюється з ніцшеанством, донцовством, мистецьким «хвильовізмом» і націонал-соціялістичними ідеологіями) в дусі «нової релігійности» як «персональної релігії» з потребою віднайти в собі надлюдську силу, встановити власні незмінні моральні закони, власну мету й персональну відповідальність.

Останній розділ присвячено мотивам наслідування Христового мучеництва. Слід визнати, що подекуди релігійні трактування різноманітних прийомів, ходів і сюжетів Багряного виглядають у Балаклицького таки дещо несподіваними й надто тенденційними, проте вправність висловлення утверджує право такого погляду на існування.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Твердження, що в модерному світі «релігія стала приватною», вказує на звільнення секулярних сфер...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Релігійну антропологію автор визначає як особливу дисципліну, яку не можна повністю ототожнити ані...

Розділи рецензій