Andrzej Bobkowski. Notatnik 1947–1960

Вересень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
281 переглядів

Opracował, wstępem i przypisami opatrzył Maciej Nowak
Łomianki: Wydawnictwo LTW, 2013.

Польського письменника й публіциста Анджея Бобковського (1913–1961) український читач знає з виданого 2007 року в «Критиці» перекладу щоденника «Війна і спокій», що його автор вів у окупованій Франції впродовж 1940–1944 років. Щоденник уперше побачив світ у Парижі 1957 року, і його вважають однією з вершин польської діяристики. Натомість нотатника за 1947–1960 роки, рукопис якого зберігається в Польському науковому інституті в Нью-Йорку, Бобковський радше не мав наміру друкувати. Описів, вражень і суджень у ньому він, отже, не загортає в папірець. Спостережливости ж і гостроти пера, ба навіть різкости, йому не бракує.

Майже три чверти нотаток охоплюють короткий часовий проміжок від 25 червня до 11 липня 1948 року. За цей час пасажирський корабель «Jagiełło», на якому Бобковський із дружиною пливли в іще дальшу еміґрацію — із Франції до Ґватемали, подолав шлях із Ніци до Кюрасао на Карибах, із зупинками на Мадейрі та в Ла-Ґуайра у Венесуелі. Подорожували третім класом (у «бугенвальдах») — кращих умов не могли собі дозволити. Вільного часу багато, власне, весь час — вільний. Бобковський фіксує все, що відбувається довкола. «Хамство починає жахливо нудитися, — нотує він 28 червня 1948 року. — Бачу, що нудьгування є характерною рисою голоти, як бідної, так і багатої. Нудитись може лише справжній хам, а інтенсивність нудьгування прямо пропорційна до внутрішнього примітивізму. Жінки вбивають час пранням. Перуть абсолютно все й розвішують по всій палубі».

До нотатника Бобковський зазирає за декілька років, уже у Ґватемалі. По-справжньому ж повертається до нього, коли «виразно й відверто почав рахуватися з можливістю смерти»: лікарі виявили в нього злоякісну пухлину. «Нічого мені не хочеться, навіть писати. Багато читаю. Але навіть про це не хочеться мені писати, — нотує він 6 жовтня 1958 року, через три тижні після першої операції. — Знаю, що я повинен намагатися не думати, повернутися до нормального життя відразу, як розтин загоїться. І повернуся. Але хіба що лише на поверхні. На дні вже завжди сидітиме приготування».

Остання частина нотатника — історія людини, яка зі спокоєм ходить по тонкій лінії між життям і смертю. «Погода неземна, — пише він 15 лютого 1959 року. — Я увійшов удома до нагрітої кімнати і раптово спало мені на думку, що мені не хочеться вмирати — в тому сенсі, в якому не хочеться людині виконати якусь втомливу й нудну роботу. Не хочеться мені, страшно мені не хочеться. Це, мабуть, вершина лінивства». Через два місяці він опише цей стан в одному з листів («вершина екзистенціяльного лінивства» — уточнить), а також знайде для нього місце у драмі «Чорний пісок», яку завершить того ж року. Буде ще дві операції. Недуга, однак, не відступила. Бобковський помер 26 червня 1961 року.

Публікації нотатника передує ґрунтовна передмова упорядника Мацєя Новака. Він до дрібниць аналізує рукопис, вказуючи навіть місця, де авторове перо могло потерпати від морської хитавиці. Самі нотатки супроводжують численні й часто розлогі посторінкові виноски-пояснення, що і прояснюють конечні для розуміння контексту деталі авторової біографії, і дають уявлення про середовище польської еміґрації, до якого той належав. Бобковський застав у Парижі початки «Культури» і в одній із нотаток не шкодує добрих слів для її редактора Єжи Ґедройця (їхнє листування 1946–1961 років вийшло друком 1997 року). Загалом довідковий супровід «Нотатника 1947–1960» Анджея Бобковського можна вважати взірцевим при публікації рукописів такого штибу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Червень 2017
З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжку історика Дмитра Вирського, спеціяліста з річпосполитської ранньомодерної історіографії,...

Розділи рецензій