До виходу цієї збірки автор, попри всю свою критичну й літературну визнаність, не міг уважатися справді першорядним поетом у пливі сучасної української літератури. Але тепер ґарантована якість послідовника послідовників класиків (особливо Зерова) так різко перевищилась особистим у кшталті думки й особливим в образній системі, що доводиться зауважувати збереження Москальцем поетичної тривкості бодай на рівні мотивів (троянди, нікомуненалежності тощо). У формальній стороні вірша Москалець постає, як завжди, різнобічний і досвідчений, а іноді вдається до вишуканостей або цілком забутих, або цілком несподіваних.
Долучіться до дискусії!