Богдан Задура. Нічне життя

Листопад 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
846 переглядів

Переклад із польської Андрія Любки
Львів: ЛА «Піраміда», 2012.

«Нічне життя» – тільки друга поетична (і взагалі друга) книжка Богдана Задури українською. Мушу наголосити оте «тільки», бо ж ідеться про «живого класика» (від дебюту в 1960-х він видав уже 25 збірок віршів і 7 книжок прози), володаря численних літературних нагород і відзнак, головного редактора авторитетного часопису «Twórczość» і, врешті, неймовірно плідного перекладача й чи не головного популяризатора сучасної української поезії в Польщі (в діяпазоні від Емми Андієвської до Остапа Сливинського та молодших), зокрема й упорядника антології сучасної української поезії «Wiersze zawsze są wolne». А крім усього цього, Богдан Задура – просто цікавий і страшенно несподіваний поет, коли класицистично-стриманий і серйозний, а коли, навпаки, іронічний та експериментально-хуліганський. Недарма за переклад його поезії вже бралися троє зовсім різних українських авторів: Дмитро Павличко, Микола Рябчук та Андрій Бондар. І, як неважко здогадатися, кожен із цих «українських Задур» звучав дуже не подібно до інших. Як урешті по-новому й несподівано звучить і Задура Андрія Любки (що особливо відчутно в текстах, колись уже перекладених). Як і перша книжка українською («Поет розмовляє з народом», 2007),
«Нічне життя» – збірка вибраного, цього разу з чотирьох найновіших авторових видань: «Питання часу», «Усе», «Нічне життя» і «Воскресіння пташки» (2005–2012). Тому, з одного боку, це найактуальніші тексти (що в післямові наголошує сам автор), а з іншого – це смакова добірка одного читача, Андрія Любки. І з цього погляду це також діялог, і не лише між мовами та культурами, а й між поколіннями. Перекладач молодший за автора на понад сорок років, однак очевидно, що він прочитує (і перекладає) Задуру зовсім не як класика, а як сучасника, шукаючи не просто точок перетину, а спільних маґістралей. І видається, що доволі легко знаходить – навіть тоді, коли ліричним суб’єктом вірша є старший чоловік, який за нічною цигаркою міркує про сенс життя, або ж коли це якась пікантна «фрашка» підстаркуватого донжуана чи, скажімо, кількарядковий текстреакція на поточні польські події. Власне, попри те, що «Нічне життя» – відчутно польська книжка (про що свідчать і Задурині коментарі в післямові, де він мусить пояснювати маловідомі українському читачеві імена та реалії), деякі з віршів звучать так, ніби їх міг написати сам Андрій Любка. І це зовсім не докір перекладачеві, а радше іронічне потвердження Задуриного статусу «наймолодшого письменника сучасної Польщі».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова,...

Розділи рецензій