Віра Агеєва, Алла Тютюнник, Ірена Карпа.... Незнайома. Антологія української «жіночої» прози та есеїстики другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст.

Травень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
156 переглядів

Львів: Піраміда, 2005.

Лапки, вжиті в означенні «жіночої» антології, що її склав чоловік – Василь Габор, упорядник, автор вступного слова та приміток, – трохи лякають: у час бурхливого розвитку ґендерних студій ці знаки можна інтерпретувати зарівно і як апологію, і як виклик. От тільки сумнівною видається потреба в такій апології, а тим паче – у виклику...

Якщо ж підійти з другого боку, концепція книжки очевидна: висловлювання жінки про жінку як суб’єкт та об’єкт у науковій і художній формі. Творам кожного автора (авторки?) передує життєпис і коротка бібліографічна довідка. Шкода тільки, що їх розташування підкоряється алфавітному порядкові (від Віри Агеєвої до Алли Тютюнник), а не логічнішому поділові на есеїстику та прозу, періоди написання, особливості стилю тощо, адже алфавітна організація антології створює враження сплутаности, недовиконаности побудови. Відтак багато текстів ніби втрачають своє істинне звучання, бо їх приглушують попередні (звісно, якщо читач не обере собі за принцип вибірковість). Наприклад, ґотична «Княгиня» Софії Андрухович після оповідань Емми Андієвської викликає майже те саме враження, що й твір Ірени Карпи після «Онтологізації смерти у творчості Василя Стефаника» Марії Pубрицької: надто різні за стилем, вони продукують дисонанс.

Поза тим, антологія є елементом того сучасного тла, на якому може ствердити себе жінка-автор, адже в українському («колоніяльному», цитуючи Оксану Забужко) контексті їй досі постійно доводиться це робити. Пишучи про себе, свої взаємини зі світом, політику, культуру й жінок-письменниць, вона демонструє надзвичайно високий рівень володіння всіма засобами художнього та наукового відтворення самости: очудненою мовою, різними іпостасями оповідача, засобами реалізму й аванґарду, літературною «акварельністю». І жоден із творів, уміщених в антології, не можна назвати відверто графоманським, хоча серед них трапляються таки не надто вдалі зразки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Квітень 2018
Візуальний супровід тексту забезпечують світлини Валерія Мілосердова – фотографа, який здобув...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...

Розділи рецензій