Маріуш Щиґел. Неділя, що відбулась у середу

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
304 переглядів

Переклад з польської Андрія Бондаря
Київ: Темпора, 2013.

Віднедавна означилася тенденція – звертатися до осмислення українських 1990-х, періоду суцільної непевности та невизначености, перехідного етапу між зовсім різними станами існування. Таким цей період був не лише для України, а й для сусідньої Польщі. Про що й книжка польського репортажиста Маріуша Щиґла «Неділя, що відбулась у середу».

Українському читачеві Щиґел відомий звідтоді, як вийшли переклади його книжок про Чехію: «Ґоттленд» (переклад Богдани Матіяш, Грані-Т, 2011) і «Зроби собі рай» (переклад Андрія Бондаря, Темпора, 2011). Нині цей автор у нас – один із «ґуру» репортажистики.

Його нова книжка репортажів (усіх їх написано «по гарячих слідах» – у 1990-ті) показує час щойно-після-комунізму в окремо взятій країні – рідній авторові Польщі. В своєму лаконічному, навіть мінімалістичному стилі Щиґел тонкими, але дуже чіткими штрихами накреслює тогочасний портрет сусідньої країни, час контрастів і абсурдів, які вона пережила. В окремих есеях читач знайде Польщу підприємливу, Польщу злочинну, Польщу католицьку, Польщу ентузіястів, Польщу онаністів (Щиґел не боїться порушувати теми-табу, за що наражається на гнів обурених читачів), Польщу любителів диско-поло, Польщу прихильників фірми «Amway» тощо-тощо. Зазвичай Щиґел описує не мегаполіси, які все-таки ведуть перед, а сам «м’якуш» своєї батьківщини – провінцію: зазвичай тут подано історії мешканців містечок і сіл.

Щиґел, як завше, ґрунтує розповідь на сотнях або й тисячах розмов, на власному багатому досвіді. Як завше, Щиґел не моралізує та не дає оцінок, натомість розлогим фактажем, різними поглядами, що їх висловлюють його персонажі, дає читачеві змогу самому визначитися зі своїми симпатіями. Сам же Щиґел, як видно, любить людей – байдуже, багатих та успішних чи бідних і невдах, злих і заздрісних або ж наївних і чуйних.

Останній у книжці текст – це бонус: розповідь про те, що таке бути зіркою і чого автор мусив натерпітися, будучи відомим тележурналістом.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Грудень 2017
2015 року французький письменник Матіяс Енар отримав Ґонкурівську премію за роман «Boussole». Про...
Катерина Девдера ・ Грудень 2017
Юлія Фєдорчук — польська поетка, прозаїк, перекладачка, критикиня і літературознавиця. «Невагомість...

Розділи рецензій