Умберто Еко, Жан-Клод Кар’єр. Не сподівайтеся позбутися книжок

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
259 переглядів

Інтерв’ю записав Жан-Філіп де Тоннак. Переклала з французької Ірина Славінська
Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.

Збірка вміщує низку розмов Жана-Клода Кар’єра, знаного французького письменника і сценариста (він писав сценарії для Формана, Ґодара та Бунюеля; «Денна красуня» та «Скромна чарівність буржуазії» — це Кар’єр), з Умберто Еко, письменником і науковцем-медієвістом. Але тут обоє співрозмовників постають насамперед як бібліофіли, а також як популярні філософи-парадоксалісти. Записав розмови журналіст Жан-Філіп де Тонак. Предметом цих розмов є доля книжки як культурного феномена, власне, книжка проти інтернету, книжка у передчутті технологічної революції: як паперова книжка, спадок Ґутенберґової епохи, переживе свою «електрифікацію», чи залишиться у звичній нам формі, чи залишимося ми самі читачами «зліва направо чи зверху донизу», і чи будемо ми читачами взагалі?

На головне запитання — чи залишиться паперова книжка переважним місцем зберігання інформації, чи утримає вона свої культурні позиції, відповідь цілком очікувана: так, вона нікуди не зникне, як не зник живопис із поширенням фотографії і як кінематографу не загрожує тотальне поширення продуктів і технологій телебачення. Еко не раз зіставляв Ґутенберґів винахід із винаходом колеса (книжка до нього — сувій, згорток; він не тільки дорожчий, а й — із погляду техніки читання — принципово інший, і читання текстів із монітора нагадує саме принцип розгортання сувою).

Відтоді, як було записано ці розмови, минуло близько десяти років, і ми вже знаємо статистику, можемо, не звертаючись до прогнозистів і футурологів, не хвилюватися за паперову книжку. Проте в «книжкових діялогах» Еко і Кар’єра найцікавіші не поставлені запитання і навіть не відповіді, а процес мислення, непередбачуваність арґументації і розкриття механізмів культури — власне механізмів пам’яті, при тому, що співрозмовники не ставлять перед собою такої мети. Перед нами дотепна, майже необов’язкова бесіда, з якої дізнаємося, що найновіші носії не надійніші за добрий папір і не тривкіші за інкунабули (нам нагадують, скільки різноформатних касет, дискет, CD i DVD, усіх цих «носіїв довготривалого зберігання» змінилося за декілька десятків років), що поширення інструментів збереження пам’яті, прискорення форм запису та передання знань зі всіма перевагами, що їх вони дають, спричиняють послаблення і втрату мнемотехнік, якими людство володіло протягом історії.

Урешті, ця розмова про зміни та їх прискорення приходить до того, що існують технічні новинки, які принципово не змінюються. Це окуляри, велосипед, абеткове письмо. Книжка — одна з них: «Щойно досягнуто досконалості, далі рухатися вже неможливо».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій