Джошуа А. Фішман. Не кидайте свою мову напризволяще: Приховані статусні наміри в корпуснопланувальній мовній політиці

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
285 переглядів

Київ: К.І.С., 2009.

У лінґвістиці дуже популярним стало вивчення зв’язку мови та влади, хоча підхід до трактування влади змінювався щонайменше тричі. Спершу мовознавча спільнота зосередилася на питанні влади з боку мови. Йшлося про те, що мова відображає певний світогляд і цим наче окреслює зачароване коло довкола людей, які нею говорять і мислять. Скажімо, згідно з теорією мовної відносности Сепіра – Ворфа, наш погляд на світ визначено і самою структурою мови, і внутрішньою формою її елементів. Згодом почали вивчати, як саме влада здійснюється за допомогою мови. На цьому етапі мову трактували як політичний механізм (інституцію) насаджування певних смислів. І нарешті, сучасна лінґвістика загострює питання: кому належить влада над мовою? Воно розгортається у площині мовного планування, яке реґулює мовну діяльність у суспільстві. У ньому вирізняють заходи, спрямовані, з одного боку, на розширення функціональних ділянок певної мови (планування статусу), а з другого – на унормування мови, наприклад, термінології, правопису, вживання чужомовних слів (планування корпусу). Якщо в першому руслі на державному рівні визначають сфери функціонування мов у ситуації дво- чи багатомовности, то друге засвідчує, як спільнота сама працює над власною мовою, щоб зробити її відповідною новим цілям і потребам.

Коли в 2007 році (в ч. 1–2) «Критика» відгукувалася на нову, щойно 2006 року випущену книжку знаного соціолінґвіста, професора Стенфордського університету Джошуа Фішмана «Do NOT Leave Your Language Alone», присвячену саме корпусному плануванню мови, рецензент зауважив, що з огляду на наші соціолінґвістичні реалії «Фішманову книжку варто перекласти українською – хоча доведеться статусно вирішувати, яким саме корпусом перекладати»… На той час перекладач книжки Олександр Гурц, можливо, вже розпочав роботу, і можливо, вже навіть вагався щодо корпусу. Принаймні, в перекладі частково дотримано настанов проєкту «Українського правопису» 1999 року, але чому ж частково? – колоніялістської підлестивості (а не підлестивости) тощо. Втім, саме завдяки перекладачеві, а ще редакторові Олександрові Телемку, українська версія читається легко й захопливо, тож їхня праця заслуговує відзнаки. Деякі огріхи не затуляють вдалих мовних знахідок (скажімо, термін вернакуляризація влучно перекладено як зрідномовлення, спростомовлення) і не псують загального враження від роботи, виконаної на належному рівні.

Джошуа Фішман звертає нашу увагу на те, що корпусне планування – політично та ідеологічно обтяжене, а мовні рішення завжди є політичними. Наприклад, коли у Франції на початку 1990-х відмовлялися від fax (мовляв, англіцизм) на користь poste Оlectronique, а в Туреччині після Першої світової війни намагались европеїзувати турецьку мову, запозичаючи слова з французької і натомість відкидаючи запозичення з арабської та перської. Ці та низка інших прикладів засвідчують, наскільки вагомо світ міждержавних справ, а не мовознавчих міркувань, впливає на визначення напрямку розвитку мови загалом і ставлення до запозик зокрема.

Водночас дослідник арґументовано доводить, що «нема людської спільноти, що не бере участи в корпусному плануванні в той чи інший спосіб». Адже одні спільноти наполегливо очищають мову від запозичень (французька, естонська, баскська) чи віддаляють її від іншої мови (хорватська vs сербська, македонська vs болгарська), а інші, навпаки, активно запозичають чужі слова (турецька, російська). До того ж мови то спрямовують на класичний взірець, який був у минулому (модернізація гінді заснована на запозиченнях із санскриту), то «модернізують», з огляду на науково-технічний поступ (іврит, або так звана «ізраїльська мова», філіпіно). Отож мовне планування завжди залежить від соціокультурних чинників: особливостей культури, яка його породжує та живить, і мовної свідомости спільноти. З огляду на це, дослідник виділяє в корпусному плануванні 8 полюсів: пуризм / простомовність, унікальність / вестернізація, класицизація / «паніфікація», віддаляння / наближання – й аналізує кожен із них на прикладі конкретних мовних політик.

Полюс, що протиставляє чистоту простонародности, засвідчують французька та афроамериканська англійська. Фішман наголошує, що навіть писемна англійська мова має високий ступінь сприйняття запозик, і що чистота не має значення для англійської, сутністю якої є змішаність (на нижньонімецьку основу наклалися кельтські, римські та норманські пласти). Крім того, для руху за її чистоту вже надто пізно: «важко уявити, щоб ще могла здобути англійська від руху за чистоту мови». Водночас, якщо в англійській мові простота вказує на приязність, загальну єдність і невимушене задоволення моментом, то такий спадний зсув до простонародности у французькій мові, навпаки, можуть хибно прийняти за недостатню освіченість.

В Україні переклад Фішманової книжки може дати чудовий привід подискутувати про екологію української мови, реформу правопису та ґендерне реформування мови. Мовою мало пишатися, доводить автор, – мовою треба займатися, вибирати шляхи її розвитку. Раніше, каже автор, поширеною була думка: мовляв, мову, як і будь-який Божий дар, ні «планувати», ні «виправляти» не можна, – одначе таки «плануємо», і вже неможливо повернути «зубну пасту назад у тюбик». І таке знання, додає мовознавець наприкінці своєї книжки, «повинні нас усіх робити набагато свідомішими того, що збільшення влади над мовою є збільшенням відповідальности для тих, хто контролює цю владу чи може на неї впливати».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

・ Листопад 2013
У словнику, якого уклала доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту...
Соломія Бук ・ Липень 2013
Упорядниці «Лексикону львівського поставили собі за мету зафіксувати особливості мовлення Львова XX...

Розділи рецензій