-. Національний атлас України

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
811 переглядів

Київ: Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», 2007.

Створений зусиллями багатьох наукових колективів Національний атлас містить величезну кількість інформації про Україну. За задумом його творців, атлас має виконувати три основні функції: науково-довідкову, представницьку та культурно-освітню. 875 карт об’єднано у шість блоків: «Загальна характеристика», «Історія», «Природні умови та природні ресурси», «Населення та людський розвиток», «Економіка», «Екологічний стан природного середовища». Про тематичне різноманіття і ступінь деталізації промовляють назви деяких карт: «Зовнішньополітична діяльність українських урядів (1917–1921 рр.)», «Ізогіпси поверхні дорифейського фундаменту», «Гідрохімія основних водоносних горизонтів», «Тривалість веґетаційного періоду», «Комахи-запилювачі люцерни та конюшини», «Демографічне навантаження на населення працездатного віку», «Співвідношення первинного та вторинного ринку цінних паперів», «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів», «Маґістральна мережа передачі даних», «Забруднення ґрунтів залишками пестицидів та важкими металами».

Видання виглядає надзвичайно солідно. Відзначимо грамотний дизайн і високу поліграфічну якість. Попри величезну ціну (1500 грн.) та вагу (9 кг), атлас жваво розкуповують. Згодом має з’явитися його електронна версія на компакт-диску.

Але чи можна бути певним, що подана в атласі інформація повністю достовірна та коректна? Чи є це видання бездоганним, еталонним (яким йому належить бути за статусом), а чи все ж таки має «окремі хиби»? Фахові відгуки про атлас знайти в ЗМІ не вдалося – трапляються лише захоплені реляції журналістів. Навряд чи критичні рецензії з’являться в галузевих наукових часописах – адже ними керують люди, прізвища яких бачимо у списку членів редколеґії атласу. От і виникла думка провести вибіркову квазинаукову «мініекспертизу» силами друзів і знайомих, серед яких – картограф, фахівець з історичної географії, архітектор, бізнесмен (торговець мінеральними добривами) та людина, що знається на українській горілці. «Окремі хиби» знайшлися вмить.

На карті «Кримські гори» [с. 45] бачимо підпис «Довгоруківська яйла», а на карті «Природні печери Гірськокримської области» [с. 154] – «Долгоруківський [карстовий масив]», назву якого утворено від назви яйли. Тимчасом українське написання цього топоніму, утвореного від російського князівського прізвища Долґоруков, мусить бути таким: Долг[ґ]оруковська, -ський.

На карті «Київська Русь X–XIII ст.» [с. 63] недбало проведено кордони руських князівств-земель. Через це Нижній Новгород опинився в Муромо-Рязанській землі замість Ростово-Суздальської, Торжок – у Ростово-Суздальській замість Новгородської. Якщо вірити карті, то на початку XIII століття Тмутаракань, Корчів і Біла Вежа належали Русі, тоді як насправді Русь утратила ці міста на початку XII століття.

На карті «Національно-культурні та суспільно-політичні рухи (перша половина XIX ст.)» [с. 75] Львівське збройне повстання 1848 р. віднесено до теми «Українські національно-культурні рухи в Австрійській імперії», а мало би бути – до теми «Польський національно-визвольний рух на українських землях».

Карта «Міста (час виникнення та адміністративний статус)» [с. 260–261] стверджує, що Батурин був центром козацького полку, – а насправді Батуринського полку ніколи не існувало; Феодосія набула статусу міста не раніше XVI століття (невже за ґенуезької влади Кафу вважали селом?); а міста Остер, Ніжин, Новгород-Сіверський, Переяслав, Чернігів ніколи не користувалися маґдебурзьким правом. І подібних помилок на цій карті – десятки.

Карта «Розвиток промисловости (30-ті роки XX ст.)» [с. 333] охоплює тільки територію радянської України. Невже не вдалося знайти відомостей про індустрію західноукраїнських земель, що належали Польщі, Чехословаччині та Румунії? Чи цих даних просто не шукали?

Карту «Рідна мова населення» [с. 275] складено за даними перепису 2001 року, що не відбивають реальної ситуації, бо опитуваним не пояснювали, що таке «рідна мова». Фахівці знають, що коректнішими є дані про «мову, якій надається перевага», що їх отримали науковці з Київського міжнародного інституту соціології.

На карті «Вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації» [с. 299] згадані в назві заклади поділено на академії, університети, інститути та консерваторії. Формально – все правильно, а по суті ця класифікація ні про що не каже: всім відомо, що більшість теперішніх українських університетів – це не класичні університети, а інститути різної спеціялізації, які просто змінили вивіску.

Якщо вірити карті «Хімічна промисловість» [с. 343], у місті Армянську мінеральних добрив не виробляють. Але з 2003 року тамтешній завод «Кримський титан» випускає фосфатні добрива.

На карті «Харчова промисловість» [с. 352–353] у Симферополі не показано виробництво дистильованих алкогольних напоїв (себто горілки). Виходить, забули про славетну фірму «Союзвіктан», чиє підприємство працює в столиці Криму.

Втім, із переліку «окремих хиб» Національного атласу України (навіть узявши до уваги, що цей список, звісно, не є вичерпним) аж ніяк не випливає, що на нього змарновано гроші та працю. Не помиляється лише той, хто не робить нічого. Та все-таки хочеться, щоби помилок було менше – тим більше у виданні, що його картографи (і не тільки вони) вважають одним із найважливіших атрибутів держави.

Левко Васильківський

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій