Сергей Полехов. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
321 переглядів

Москва: Индрик, 2015.

Монографію Сєрґея Полєхова можна зарахувати до концептуальних праць. Її присвячено досі дискусійній темі спроби державного перевороту у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) часів князювання Свидриґайла на Волині та Сиґізмунда Кейстутовича на центральному престолі держави у 1430–1440 роках. Автор розглядає драматичні події у ВКЛ на широкому тлі міждержавних відносин Східної Европи, даючи оцінку можливих союзників у боротьбі за великокнязівський трон.

Книжку побудовано за класичним для висвітлення війни сценарієм: передумови, апогей і наслідки. Основному текстові передує детальний аналіз історіографії, в якому Полєхов розвінчує попередні трактування подій, знаних як «Свидриґайлові війни», називаючи ці тлумачення такими, що «провисають у повітрі». Сміливість стверджувати це дають документи часів правління князя Свидриґайла з архівосховищ Польщі, Литви, Білорусі, України, Німеччини. Чимало з них науковець уперше вводить до наукового обігу, а п’ятнадцять ориґінальних актів (з авторським перекладом) подає як додатки наприкінці видання.

У першому розділі історик висвітлює передумови династичного конфлікту, позиціонуючи Свидриґайла Ольґердовича як суперника князя Вітовта. Отримавши великокнязівський трон, Свидриґайло відразу наразився на конфлікт із Польщею. Це викликало неминучу внутрішню конфронтацію у ВКЛ, у якому два соціяльно-політичні табори (прихильники Свидриґайла та Сиґізмунда Кейстутовича) розпочали запеклу боротьбу за владу. Перипетії цієї війни Полєхов досліджує у другому розділі монографії. Апогеєм боротьби стала Вількомирська битва 1435 року, після якої остаточно укріпилися позиції Сиґізмунда Кейстутовича, а Свидриґайло втратив низку лояльних до себе князів і панів руського походження. Утім, із приходом до влади Сиґізмунда Кейстутовича конфлікт не було вичерпано. Нова опозиція на чолі з князями Чорторийськими готувала наступний переворот, який став можливий 1440 року. Як писали сучасники, князь Сиґізмунд поплатився життям за надмірну жорстокість. Наслідком убивства литовського володаря ледве не став затяжний внутрішній конфлікт, який міг призвести до нищення державности князівства. Ситуацію врятувала група литовської знаті, що запросила на трон князя Казимира Яґелона, який заклав правління династії Яґелонів у ВКЛ майже на півтора століття.

Цінності монографії додають додатки, що їх розробив автор: ітінерарії великих князів литовських упродовж 1430–1440 років, перелік прихильників князя Свидриґайла за 1432–1438 роки, іменний та географічний покажчики.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій