Богдан Бойчук. Над сакральним озером

Травень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
184 переглядів

Київ: Факт, 2006.

Не уникнувши спокуси автоінтерпретації, Богдан Бойчук у вступній нотатці зазначає, що він керувався настановою створити, за зразком «тотального театру», «тотальний роман», використавши в ньому «прозу, поезію, прозопоезію, театральні діялоги, фотографії, художні твори й перетасовування часу як текст». Та однак не варто сприймати це означення як основний принцип прочитання тексту, і не лише через «ненаукове» поєднання формальних і змістових характеристик. Адже «тотальність» передбачає не лише залучення багатьох художніх засобів, але й відповідне бачення людини й світу. «Тотальний роман» – нездійснена мрія модерністів – це роман про все і водночас щось більше за роман. У ньому історія людського життя підноситься до рівня міту і стираються межі між культурами й епохами. Така настанова простежується в новому романі Богдана Бойчука.

За сюжетом роману, оповідача після зустрічі з загадковою незнайомкою починають переслідувати незбагненні видіння, схожі на спогади про минуле життя. Згодом з’ясовується, що він був одружений із цією жінкою за часів мая і жив із нею в Чічен-Іці. Історію їхнього минулого розповідає друга частина роману, яка занурює в побут мексиканських абориґенів, їхні звичаї, архітектуру, образотворче мистецтво, жорстокі ритуали й придворні інтриґи. Окрім того, що в обох частинах ідеться ніби про тих самих людей, їх поєднує образ озера – це і метафора глибин пам’яті, і місце, де зустрілися закохані, і зловісне священне джерело, до якого за часів мая кидали дівчат, жертвуючи їх богові дощу. Втім, образ людини, яка долає межі свого існування й опиняється на обширах вічности, витворюється в цьому романі не завдяки поєднанню і співвіднесенню минулого й теперішнього, а радше через опис почуттів і міркувань героя. Що ж до згаданого зв’язку між різними відрізками часу, він видається дещо штучним – хоча б через наголошувану нетотожність загалом доброзичливого жителя Глен-Спея Зосима і його далекого жорстокого предка Зотца. І хоча в фіналі оповідач проводить паралелі між своїми видіннями і минулим життям, про яке він дізнався, усе ж таки залишається враження, що автор пожертвував цілісністю тексту на користь екзотики.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій