Łukasz Adamski. Nacjonalista postępowy. Mychajło Hruszewski i jego poglądy na Polskę i Polaków

Лютий 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
121 переглядів

Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2011.

Спільні сюжети з української та польської історій важливі висновками про перспективи українсько-польських узаємин. Книжка польського історика Лукаша Адамського, присвячена Польщі та полякам в уявленнях Михайла Грушевського, є тому підтвердженням.

Історик реконструює політичну біографію Грушевського як проґресивного націоналіста і показує генезу його антипольських переконань, які ґрунтувалися, з одного боку, на уявленнях «Іншого», а з другого – на глибокому несприйнятті польського та російського чинників в українській історії. Думається, що така методологія стала переосмисленням підходу Сергія Плохія про українську історію як «культурне та цивілізаційне пограниччя». Саме такі інтерпретації прочитуються у його книжці про Грушевського, де він показав руйнування російських імперських проєктів (переклад цієї книжки нещодавно вийшов у «Критиці»). Адже уявлення Грушевського про Польщу за багатьма смислами ґрунтувалися на конструюванні Росії як «Чужого».

Текст Адамського базується на західних уявленнях про східноевропейську історію, що підтверджується спробою автора розглянути світ антипольських переконань Грушевського у контексті історії Центральної Европи. До того ж очевидно, що автор не пристав до оцінок та висновків української історіографії щодо життя і діяльности Грушевського і критикує їх [с. 10]. Дослідник конструює свій історичний дискурс, що різниться від українського, відсутністю колоніяльних інтерпретацій, однак тяжіє польськими націоцентричними формулюваннями. Для Адамського «проґресивний націоналізм» Грушевського – це етнічна концепція нації, що ґрунтується на визнанні провідної ролі народу в державотворенні. У цьому випадку він покликається на «етнографічний детермінізм» американського історика Романа Шпорлюка [117]. Саме ця характеристика політичного світу Грушевського, на думку Адамського, зіграла вирішальну роль у його ставленні до поляків та росіян – народів, у взаємодії з якими українці творили власну націю.

Загалом книжку написано легкою мовою, вона рясніє історичними метафорами і прикметна цікавістю концептуальних побудов. Однак відчувається, що автор постійно намагався піднятися над особистими переконаннями під час написання монографії, що йому вдалося на рівні оцінок загальноевропейського контексту.

Аналіз політичного світогляду Грушевського автор проводить у категоріях сучасности, намагаючись пояснити розвиток України через проблеми суспільного сприйняття ролі Грушевського в історії [340]. Дослідження Адамського є польським прочитанням політичної та інтелектуальної біографії Грушевського. Такий ракурс дав йому змогу показати, як науковий та історичний світогляд українського науковця інспірував політичні погляди. І саме завдяки введенню у текст широких аналогій у контексті історії Центральної та Східної Европи Адамському вдалося вирішити поставлені завдання у межах наукового дискурсу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Інна Булкіна ・ Червень 2017
З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки...

Розділи рецензій