Ірина Бетко. На шляхах духовної інтеграції. Глибиннопсихологічні, релігійно-філософські та ритуально-міфологічні мотиви в українській постмодерній прозі

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
182 переглядів

Olsztyn: Wydawnictwo Uniwersytetu Warminsko-Mazurskiego w Olsztynie, 2010.

Іронічними видаються назви двох частин, на які розпадається книжка Ірини Бетко – «Душа і тіло» та «Любов і гроші», проте в самому тексті монографії іронія та авторка не зустрічаються. В задумі роботи іронії вочевидь не було, проте деякі пасажі сповнено такого підкресленого патосу, що починаєш вагатися: невже це і справді серйозний тон? Суміш патосу й банальности притаманна багатьом вітчизняним літературознавчим дослідженням, але тут він просто-таки вражає, коли спробувати не просто сприймати окремі речення як «фонову музику», а думати про їхній смисл. «Сокровенне прагнення наших сучасників осмислити свою епоху і власну ідентичність», «індивіди, обтяжені несамовитою кількістю болісних проблем», «новаторські здобутки українських постмодерністів є, між іншим, результатом пізнання внутрішнього світу особистости, сокровенних проявів її духовного життя» – читач раз по раз натрапляє на патетично-банальні словосполуки, де філософські або психологічні терміни стають місцями розривів тексту дослідження. Згадки про тілесну екзистенцію, архетипальні аспекти ідентичности, екзистенційний зв’язок, релігійну поставу, суперпсихологему самогубства, метаґатунок молитви часто «провисають», бо з’являються під час кількасторінкового переповідання художнього твору (як це трапляється під час «аналізу» текстів Євгенії Кононенко, Юрія Андруховича, Оксани Забужко) із нечастим вкрапленням посилань на теоретиків і чільників філософії, психології, антропології тощо або і без цього, інколи – із порівнянням тексту, приміром, Оксани Забужко з текстами Івана Франка, або – із посиланнями на попередників-літературознавців, авторів монографій, присвячених постмодерній прозі, українській і не тільки.

Назви розділів книжки Ірини Бетко спочатку привертають увагу, бо порушують цікаві зрізи проблематики, істотно виходячи за межі літературознавства («Реабілітація тілесности як великої теми», «Конфронтація особистости з тінню» або «Трансформація капіталу в диференційовану систему іміджів»), одначе сам виклад не виправдовує очікувань. Часом дослідниця ніби задає тему і кидає її напризволяще, часом – розробляє, але поверхово, впритул не помічаючи постмодерних контекстів окремих творів: приміром, це катастрофічно трапляється під час аналізу текстів Юрка Іздрика чи під час уникання намагань зрозуміти прозу Тараса Прохаська, яке перетворюється взагалі на уникання його текстів.

Через нагромадження означувань мотивів, котрі шукає авторка в українській літературі кінця XX – початку XXI століття, інколи важко розпізнати те, до чого все-таки веде аналіз. Можливо, тут недобру справу робить недостатність методологічних підстав дослідження, розмитість означування «української постмодерної прози» і проблемність зарахування окремих зразків текстів до її корпусу. Зазначу, що критерії зарахування так і залишаються непроясненими, мало того – інколи помітне змішування модернізму та постмодернізму, щодо чого немає ніякої вказівки – свідомо це робить дослідниця а чи це стається мимохіть. Предметом аналізу є кілька десятків текстів українських авторів кінця XX – початку XXI століття, проте це майже нічого не додає у вибудовування «ґалереї» українських літераторів сучасности (чи «пост-сучасности» – з огляду на приязнь дослідниці до означування «пост-сучасного героя»?). Книжка справляє враження інерціяльного руху, який у спрощеному вигляді продовжує лінію літературознавчих осмислень української прози межі століть.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій