Рохл Ойєрбах. На полях Треблінки

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
118 переглядів

Переклад з їдиш Ігоря Гусєва
Київ: Сфера, 2007.

Книжка Рохл Оєрбах «На полях Треблінки», опублікована українською мовою завдяки Українському центрові вивчення історії Голокосту, є одним із найперших задокументованих свідчень Катастрофи европейського єврейства.

Рохл (Рахель) Оєрбах народилася у Львові, закінчила філософський факультет Львівського університету. Вона стала однією з небагатьох єврейських жінок, які на початку XX століття домоглися поваги та визнання власної художньої творчости. Під час Другої світової війни потрапила до Варшавського ґета. Побачене та пережите втілювалося в писані вже тоді оповідання й есеї. Оєрбах допомагала створити таємний архів ґета, керувала суповою кухнею на вулиці Ковна, прагнучи врятувати якнайбільше людей від голодної смерти. Після ліквідації ґета їй пощастило сховатися в «арійській» частині Варшави. По війні, виеміґрувавши до Ізраїлю, вона стала однією з фундаторів музею Яд Вашем.

Восени 1945 року як представниця Центральної єврейської історичної комісії Рохл Оєрбах у складі Державної головної комісії з розслідування німецьких злочинів у Польщі відвідала місце колишнього табору смерти Треблінка. Книжка «На полях Треблінки» – репортаж, написаний під впливом побаченого. Власне опис знищеного, зораного й засіяного травою ще в 1943 році табору забирає всього три сторінки оповіді. Основний її зміст – історія табору смерти, досліджувати яку Оєрбах розпочала ще під час війни. Авторка переказує розповіді зацілілих свідків-євреїв, що їхали разом із нею до Треблінки у складі комісії, й свідчення, записані ще у Варшаві. Вона детально реконструює всі етапи організації масового вбивства, слідом за катами йменуючи їх усіх тими-таки цинічними назвами: «підготування», «дорога в небо», «останній акт», «лазарет».

За сучасним обчисленням, у двох таборах Треблінки було вбито понад 800 тисяч осіб. Керували всім цим процесом нищення 30–40 німецьких есесівців та від 200 до 300 українських охоронців. «Усю систему масового вбивства було моторизовано й автоматизовано, що не потребувало багато людей для виконання», – пояснює Рохл Оєрбах. У таборі також постійно перебувало близько тисячі єврейських робітників, яких не вбивали зразу, а використовували для витягування трупів й спалювання їх у печах крематоріїв, сортування речей та одягу вбитих, приховування та ліквідації слідів. До послуг охорони тут працювали першокласні фахівці найрізноманітніших професій: кравці, теслі, чоботарі, перукарі, садівники, були «свої» музиканти, художники, скульптори й спортсмени.

Багато уваги в книжці приділено проблемі моралі й пошукам відповіді на одвічне питання: «Як вони могли?». Оєрбах говорить про відому всім роль місцевого злочинного елементу в окупованих країнах (із середовища німців, поляків, українців і самих євреїв) як інструменту німецького «нового порядку». Психологічну та соціяльну проблему нацистських злочинів авторка вбачає у поведінці «звичайних», «простих», «нормальних» людей, які виконували головну роботу в концтаборах і в’язницях.

Історія табору смерти Треблінка – це не лише історія жертв і катів, це історія «великодушних» і «дрібних» поляків із навколишніх селищ. Саме до них мусили звертатися по допомогу втікачі з табору, в них шукали розваг і таборові охоронці. Після війни на місце масової загибелі євреїв звідусіль приїздили авантюристи – копати землю й шукати коштовності вбитих.

Багато тез, припущень і думок, висловлених у книжці ще 60 років тому, вже досліджено й доведено в десятках монографій і дисертацій з історії Голокосту. Та через це не зменшує цінности цього короткого, на 74 сторінки, нарису.

До чеснот його українського видання належить добрий український переклад, який виконав Ігор Гусєв. Перекладачеві вдалося влучно відтворити характерні для їдишу вислови. Текст супроводжують розлогі філологічні та історичні коментарі. У вступній статті Анатолій Подольський та Артур Фредекінд детально описали історичний і політичний контекст публікації книжки Рохл Оєрбах в Україні.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій