Юзеф Чапський. На нелюдській землі

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
214 переглядів

Переклав з польської Олесь Герасим
Чернівці: Видавництво 21, 2017.

Спогади Юзефа Чапського лише певною мірою є військовими мемуарами – Друга світова війна тут радше тло для людських взаємин і культурних процесів, а описи битв, хоч вони і є в книжці, не головні. Польський письменник і художник, відомий, зокрема, тим, що працював у леґендарному паризькому часописі «Культура», описує період від 1939 по 1945 рік, який він разом з іншими польськими офіцерами провів спершу в совєтському полоні, відтак – у складі Польської армії, що утворилася в союзі із совєтами й згодом була переміщена на Близький Схід, а 1944 року взяла участь у битві при Монте-Касино в Італії. У цих драматичних подіях автор помічає більше, ніж хронологію військових звитяг і поразок.

У книжці безліч міркувань про літературу й загалом мистецтво, пропаґанду і військову пресу, екскурсів у минуле та роздумів про те, як змінюється цінність людського життя в часи таких потрясінь. Але найзворушливіші – описи знайомств Чапського з людьми, які трапляються йому в низці подорожей, так само змушені кудись переїжджати, гублячи найближчих людей, найдорожчі речі, залишаючи при собі лише спогади про те, як було до війни. Часто розповіді про ці зустрічі – такі ж рвані й хаотичні, як долі тих зустрічних.

Чапський розпочинає книжку зі «Старобільських спогадів», невеликих за обсягом та сухих за формою викладу. Він перелічує імена політичних в’язнів, які перебували разом із автором у совєтських концтаборах у Старобільську, Козельську і Осташкові. Згадує, як потрапив у полон, як на шляху до табору перетинав Львів, Тернопіль, як, мов у інший світ, потрапив по той бік Збруча – в перше підконтрольне совєтським військам місто Волочиськ, як виснажені фізично й морально офіцери трималися тільки на піснях і молитвах. Поруч із Чапським на заслання прямували професори, лікарі, вчителі, священики, військові – представники еліт, персональні дані про яких, за свідченням Чапського, переписували «ледь письменні совєтські військові або чиновники». За великими цифрами й видатними біографіями – трагедія всього народу, інтелектуалів якого винищили, як з’ясується в ході оповіді.

Десять тисяч полонених у таборах зникли безвісти. Вже в другій частині спогадів Чапський, офіцер новоствореної під еґідою совєтських правителів Польської армії, візьметься шукати зниклих, але знаходитиме лише підтвердження найстрашніших здогадів: польських офіцерів було розстріляно в Катині. Він раз у раз наголошує різницю між польським і російським народами, що проявляється в побутових звичках, світоглядних особливостях. Чапський дистанціюється від усього, на чому стоїть печать совєтського.

Друга частина спогадів – це маршрути, стукіт коліс, авторські мандрівки в минуле: часи дитинства й дореволюційну Росію, багатоголосся і етнічне різноманіття народів, що їх із автором єднає співчуття: всі так само постраждали від політики совєтського режиму, зазнавши виселень, депортацій, розкуркулень, розлучень із сім’ями. Автор згадує, в яких умовах створювалася Польська армія, як офіцерів підкошували хвороби та зневіра. Чапський – спостережливий слухач, він уміє вловити настрої співрозмовника поза декларованим «офіційним оптимізмом» (цим терміном означено позірну прихильність до совєтського ладу).

Автор пише про те, що додає йому сил перебути війну: цитування віршів, згадки про композиторів, екскурси в історію, архітектуру. Чапський згадує знайомство з поеткою Анною Ахматовою, ділиться враженнями від спілкування з Алєксєєм Толстим, міркує про долю таланту в тоталітарній державі.

Важливими є роздуми в авторській післямові, що стосуються імовірного примирення з Німеччиною. Рани від пережитого ще свіжі, проте Чапському вдається подивитися вперед і дійти висновку: «Малодушним є кожен із нас, хто ототожнює гітлеризм з Німеччиною, з усією Німеччиною».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій