Составитель Юлия Веретенникова. Под редакцией Степана Захаркина и Андрея Пучкова. Мирон Петровский. Биобиблиография

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
112 переглядів

Киев: Издательский дом А+С, 2007.

Поява біобібліографічного довідника, виданого до 75-ліття Мирона Петровського, дає підстави з більшою надією дивитися на стан цілої біобібліографічної галузі, який зазвичай оптимізму не навіює. Тим часом висловлена в коротенькій видавничій передмові думка про те, що такого роду «-знавча» література насправді може бути захопливо цікавою для читання, парадоксальною є лише на перший погляд: хто має «ключ» або «код», може відчитати заховану в бібліографічних «позиціях» живу історію книжок, ідей, людей. Історія Мирона Петровського, викладена у такий спосіб, ще й у супроводі його власних біографічних зізнань і роздумів, звучить елегійно та життєствердно водночас. Це історія літератора, який, потрапивши в несприятливі обставини повоєнного культурного життя, уникнув спокус, які вимагали зректися права залишитися собою. Ті «внутрішні еміґранти» радянської доби не лише оскаржили її самим фактом свого «тихого бунту»: в кінцевому рахунку не можна применшити їхньої заслуги в тому, що Система врешті таки впала.

Літератор, котрий ніколи, за словом колишньої киянки Юнни Моріц, «не писав так, щоб краще їсти», жив ніби у хащах усіляких заборон та неможливостей – і водночас міг тішитися неправдоподібною свободою. Адже він міг формувати власне коло зацікавлень справді на свій розсуд, незалежно ні від кого, ні від чого. Якщо тільки не зависокою була ціна тієї свободи: опинитися в «тих самих» списках, що позбавляють можливости прорватись у друк, навіть ненароком, через чийсь недогляд... Але зате «екстериторіяльний» літератор, ніби отой знаменитий Кіплінґів кіт, що «гуляв, як сам собі знав», не лише писав, а навіть і читав тільки те, що сам собі вподобав. Серед героїв і тем Мирона Петровського – Корній Чуковський, Самуїл Маршак, Міхаїл Булґаков, Алєксандр Ґрін, Анатолій Вертинський, Владімір Набоков, Януш Корчак, Максим Рильський, Олександр Дейч, Ніколай Дубов... Фільм Параджанова «Тіні забутих предків»; унікальна творчість Марії Приймаченко; Київ як феномен культури, як міт – але також і як беззахисне поле діяльності новітніх забудовників; культурологія російського романсу з його достоту незліченною авдиторією... В українській літературі Петровський не просто зорієнтований: у полі його уваги опинялися явища, справжній сенс яких для інших відкривався значно пізніше або так і залишався закритим; за приклади нехай будуть рецензії на єдину прижиттєву книжку Василя Соботовича або першу збірку, вже посмертну, Леоніда Кисельова.

Знавець дитячої літератури й автор визнаних праць про її корифеїв Мирон Петровський просто не міг не збурювати ідилічний спокій на цій далебі не нейтральній території. Тож часто навіть безневинна рецензія чи огляд спричиняли чергову бурю, а репутація порушника спокою і навіть скандаліста зовсім не сприяла тому, щоб в редакціях Петровському квапилися розчиняти двері й розкривати обійми. Втім, і «оргвисновків» до автора годі було застосувати: як той рак-самітник, він був сам собі і дирекція, і профком. Це аж ніяк не додавало певности в завтрашньому дні, так зате й не змушувало виправлятися та перевиховуватися.

«Перебудова» скасувала цензуру й ієрархічність заідеологізованого літературного життя, з’явилася сила-силенна нових видань, де Петровського могли друкувати і де його нарешті належно цінували – щоправда, аж ніяк не у грошовому вираженні: такі настали часи. Та все ж овиди змінилися, хай навіть не в усьому так, як того хотілося. І з’ясувалося, що новічаси принесли не лише нову риторику, а й нову кон’юнктуру та новіспокуси. Але це вже інша історія, а головне, з іншими героями: герой цієї біобібліографії, як завжди, залишається собою.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Серпень 2018
Дослідження вповні відкриває багатство книжкової колекції НБУВ, удоступнюючи відповідну інформацію...
Оксана Купер ・ Червень 2018
Із перших сторінок Ґолдсміт (саме йому належать ідеї, викладені в книжці, хоч на обкладинці й...

Розділи рецензій