Вадим Скуратівський, Світлана Щолокова, Микита Бригін.... Мир Паустовского. [Москва], 2006, № 24. Паустовский и Украина

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
209 переглядів

Посмертній долі Константіна Паустовського могли би позаздрити чимало класиків. Син письменника зумів перетворити вшанування батькової пам’яті на успішний культурний проєкт: у Москві працює музей-центр Паустовського, що провадить публікаторську і наукову діяльність, виходять багатотомний словник мови прозаїка і «товстий» ілюстрований журнал «Мир Паустовского». Українські матеріяли в журналі – не рідкість (і це зрозуміло, адже біографія письменника тісно пов’язана з Україною), але повністю присвячене Україні число з’являється вперше. Відкривають його два «українські» тексти Паустовського: ранній нарис «Поля» (вартість публікації істотно знижує редакторське спотворення української мови діялогів) і недрукований «київський» розділ автобіографічної повісти «Далекі роки». Окремий блок присвячено навчанню Паустовського в Першій київській гімназії (спогади вихованців гімназії, листування, архівні світлини). Опубліковано також есей Вадима Скуратівського, статтю Світлани Щолокової про взаємини Паустовського з українськими колеґами, матеріяли Микити Бригіна до біографії прозаїка одеського періоду (1921). Українські зв’язки Паустовського вписано в ширший культурний контекст: уміщено есей Євґенія Євтушенка про Євгена Гребінку, уривки зі щоденника Шевченка і два його вірші в нових перекладах Алєксандра Тімофєєвського (відзначимо вдалий переклад «Русалки»), розповідь Татьяни Мєльнікової про всиновленого онука Марка Вовчка – Бориса Лобача-Жученка, спогади Олександра Дейча про Максима Рильського, новелу Юрія Логвина (чия графіка прикрашає номер), велику добірку української поезії останніх десятиріч – від Ліни Костенко до Сергія Жадана – в російських перекладах з антології «Из века в век», що її уклав Віталій Крикуненко, репортаж Данила Кулиняка із Чорнобильської зони (у цих місцях Паустовський бував замолоду). Варто виокремити статтю Алєксандра Бірюкова про арешт і дальшу долю поета Володимира Нарбута і його «подельников»: шевченкознавця Бориса Навроцького, перекладачів української літератури Павла Зенкевича та Ігоря Поступальського. На жаль, у числі не приділено достатньо уваги публікації листування Паустовського з українськими письменниками і зовсім промовчано таку важливу, але водночас дражливу тему, як полеміка Рильського з Паустовським. Хочеться сподіватися, що в подальшому журнал заповнить ці лакуни.

С. З.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій