Борис Черняков, Леонід Черноватий, В’ячеслав Карабан (упорядники). Микола Лукаш. Моцарт українського перекладу

Вересень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
313 переглядів

Вінниця: Нова книга, 2009.

Збірник матеріялів і досліджень, більшу частину якого, як зазначено в передмові, впорядкував Борис Черняков (на титулі упорядниками названо чомусь лише Леоніда Черноватого та В’ячеслава Карабана), дає багато нового для наших знань про Миколу Лукаша. Біографічний нарис Чернякова, що друкувався у скороченні як передмова до його Лукашевої бібліографії, яку видала «Критика», в новому виданні істотно поширено за рахунок цитування архівних джерел; він залишається найповнішою на сьогодні спробою наукової біографії перекладача. Нарис доповнюють матеріяли до літопису життя й творчости Лукаша, що, на відміну від поміщених в уже згаданому бібліографічному довіднику, широко реєструють відгуки тогочасної преси та згадки про Лукаша в листуванні сучасників. Родзинкою збірника є публікація Лукашевої доповіді на Республіканській нараді перекладачів у Києві 1956 року – розлогого гострополемічного огляду українських перекладів західноевропейської літератури, які з’явилися впродовж повоєнного десятиліття. Доповідь ця, що є центральним виступом Лукаша з проблем теорії та практики перекладу, ставить перед дослідником комплекс проблем текстологічного, інтерпретаційного та коментаторського характеру, що їх публікатор (той-таки Борис Черняков) розв’язав лише в першому наближенні. Цілком слушним виглядає його припущення, що у виданому 1957 року збірнику матеріялів наради доповідь було знято через втручання впливових літераторів, чиї переклади критикував Лукаш. Що це так, потверджує опублікований тут-таки великий лист українських перекладачів «Дон-Кіхота» Василя Козаченка та Євгена Кротевича, яким від Лукаша перепало найбільше, до Секції художнього перекладу СРПУ зі спростуванням його критики. Аналіз цього документа – справа майбутнього (у збірнику його, на жаль, не прокоментовано), проте вже першого знайомства досить, щоб пересвідчитись у нещирості його авторів за всієї зовнішньої солідности їхньої арґументації. Крім цих матеріялів, у збірнику надруковано добірку статтей і спогадів про Лукаша (деякі – вперше). Книжка наводить на думку про назрілу потребу наукового коментованого видання не лише перекладацького, а й філологічного доробку майстра.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...
Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...

Розділи рецензій