Упорядник Степан Мишанич . Михайло Драгоманов. Фольклористичні студії

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
151 переглядів

Донецьк: Норд-Прес, 2006.

Під спільними обкладинками кількатомника Михайла Драгоманова зібрано його давні книжки, що давно вже стали бібліографічною рідкістю. Упорядник цього факсимільного перевидання Степан Мишанич написав для нього вступну статтю, де серед іншого він звертає увагу на деякі «фольклористичні аберації» Драгоманова й окреслює контури порівняльного методу, до якого той удавався, студіюючи фольклор.

Перший том – «Фольклористична спадщина Михайла Драгоманова» – відтворює перший том праці «Історичні пісні малоруського народу (з поясненнями Володимира Антоновича та Михайла Драгоманова)», виданої 1874 року в Києві. В передмові Антонович і Драгоманов стисло оглядають стан досліджень пісенних пам’яток, пояснюють хронологічну і тематичну організацію роботи, а також подають список пісень, що їх Драгоманов на той час уважав сфальсифікованими (пізніше він, зазначає Мишанич, змінив думку щодо частини цих записів і визнав їх автентичність).

Зібрані тут пісні, за оцінками Драгоманова, охоплюють час від IX до першої половини XVII століття. До першого тому ввійшли 22 «пісні дружинного та княжого віку», а також (у підрозділі «Боротьба з татарами і турками») 50 «пісень віку козацького». Пісні наведено у різних варіянтах, подекуди в багатьох; деяке уявлення про обсяг виконаної роботи дає публікація пісні про Нечая: понад 30 варіянтів, розібраних по рядках. У примітках публікатори висловили міркування про структуру творів і прокоментували згадки про історичних осіб, події та реалії, навели паралелі з подібними творами в інших культурах (як зазначають Антонович і Драгоманов, щоб на основі порівняння оцінити відповідність зображеного реальності). Коментарі виказують ґрунтовну компаративну роботу, спрямовану на виявлення джерел зафіксованих фольклорних пам’яток. З особливою прискіпливістю досліджено суперечливі місця у піснях, представлено паралельні їх форми у зіставленні з фольклором інших народів. Загалом компаративний підхід – прикметна характеристика наукового методу, що його Драгоманов застосовував в усіх своїх студіях. Власне, його позицію щодо української (в тому числі фольклорної) автентичности можна сприймати почасти як заперечення народницького патосу: «Скажіть мені, що то таке – “народні святині”? З чого вони складаються? Що в “українських народних святощах” є свого питомого, а що візантійського, арабського, перського і загальнокультурного?.. Коли ми вічно будемо стояти на козаку, тропаку, тютюні та горілці – то нічо з нашої роботи не вийде. Пропадемо, і слід за нами загине! Нам треба поставитися на високий рівень, нам треба інших окликів… Нам треба засіяти наукою і ділами, щоби увесь світ зоглянувся на нас. Тоді й числитися з нами будуть» (цитату подано за: Ярослав Окуневський, Листи з чужини, т. 2, Записки моряка, Львів, 1908; Київ, 2009, с. 501).

Другий том – це факсимільно відтворені «Українські народні перекази та оповідання (упорядкування М. Драгоманова)», видані 1876 року у Києві, ориґінальне видання яких уміщує: передмову (короткий коментар Драгоманова щодо видання «произведеній малорусской народной словесности»); власне перекази та оповідання (з примітками та зазначенням місця запису тощо); короткий покажчик явищ, згаданих у приказках; додані наприкінці перекази (із зазначенням, до якого розділу їх віднесено).

Третій том – це також факсимільні копії двох ориґінальних книжок: «Політичні пісні українського народу» (видані у Женеві 1883 року) та «Нові українські пісні про громадські справи» (Київ, 1918). Перша збірка містить «українські пісні про громадські справи, або політичні пісні українського народу XVIII–XIX ст.», котрі стали продовженням попередньої праці. Друга збірка – це студії Драгоманова, завершені 1881 року в Женеві. Ставлення самого Драгоманова до власної роботи видно з його слів часу перебування у Відні та Сальмансдорфі (1891): «Коби скінчити третій том політичних пісень!.. Сю роботу мушу довершити, хоч би прийшлось мені кінчити єї на смертельнім ложу… <…> Розуміється, читаючи книжку, в котрій усі пісні розібрані по думках і по історичним періодам, читець і не думає, кілько то труду стояло, щоби винайти провідну думку в тих так гарно виспіваних, але переплутаних думах… Коби хоч сю роботу довести до кінця!» (Окуневський, с. 499–500).

Опубліковані тексти є бібліографічною рідкістю і самі собою можуть та повинні бути предметом дослідження, зокрема, як наукова пам’ятка методологічних напрацювань своєї епохи. Зважаючи на це, у виданнях такого спрямування не зайвими були би детальніша характеристика опублікованих пам’яток і відповідний науково-довідковий апарат: археографічна передмова, предметний, іменний та географічний покажчики, словник старих слів тощо. Окрім того, під заголовком «Фольклористичні студії» доречно очікувати не тільки зібрання пісень із короткими коментарями до них, але й власне методологічно-аналітичних розвідок, які є у Драгоманова з цієї проблеми.

Прикрі помилки нинішніх видавців – плутанина з іменем Драгоманова (який у вихідних даних першого тому виявився Миколою) і неясно зазначена кількість томів (на титульній сторінці задекларовано чотири томи, на останній сторінці з бібліографічними характеристиками – зазначено три). Також через вади копіювання (сканування?) третій том, особливо примітки, читати досить складно.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юрій Мосенкіс ・ Квітень 2007
Дві ґрунтовні праці об’єднані не тільки видавництвом і не лише тим, що автори є подружжям, а й...
・ Січень 2002
Упорядники цієї хрестоматії Олександра Бріцина, Галина Довженок і Наталя Шумада включили до неї...

Розділи рецензій