Керівник проекту Саломе Аст; головний редактор Богдан Завітій. Ми є. Газета про переселенців в Україні

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
203 переглядів

Київ, 2015, 2016

Два випуски газети про переселенців в Україні з’явилися за результатами тренінґів проєкту «Чужа батьківщина: біженець у власній країні». Переселенці та активісти, які допомагають їм адаптуватися у нових громадах, збиралися у п’яти містах, щоб поділитися відчуттями, проговорити травми, поміркувати над перспективами, зазирнути в майбутнє. Командою вони працювали над своїм друкованим медія, зібравши на шістнадцяти сторінках кожного номера розмаїті історії: від свідчень полонених та очевидців обстрілів до рецепта торта «Шахтарський», який для донеччан є смаком утраченого дому.

Попри наближеність авторів до теми, у статтях немає надміру емоцій чи бажання когось переконати — зі сторінок промовляють реальні люди, які намагаються відбудувати своє зруйноване щастя. Їхні історії часто уривчасті, клаптикові: з монологу мовця до друку потрапляють вибрані, найпромовистіші цитати.

Відчуття втраченої батьківщини — одне з найяскравіше описаних у газеті. Переселенці міркують, що для них означає дім. Це «улюблені штори, які не встигла з собою забрати. Це горщик з-під квітів, коричневий у білу смужку, на підвіконні в кухні» чи це «там, де повзає моя черепаха, а на вікні стоїть фікус».

Не тільки самі переселенці розповідають про себе — багато важливих і неочевидних, на перший погляд, речей озвучують волонтери та працівники соціяльних служб, які допомагають новоприбулим інтеґруватися у місцеву громаду. Вони наголошують, що цінного додали нові мешканці містам, підкреслюють, що країна виявилася компактніша, а люди — подібніші, ніж здавалося раніше. «Львів виграв від переселенців. Переважна їх більшість — середній клас — лікарі, айтішники, підприємці. Місто розвивається. Розвиваються й бізнес і ринок праці», — цитують журналісти керівника центру служб для сім’ї, дітей та молоді.

Автори та герої порушують інші важливі питання, що можуть виявитися незручними для тих українців, які гадають, що відповідь на них однозначна. Це питання ідентичности: чим її визначити і чи може бути більше, ніж одна ідентичність? Чи мова є визначальним її елементом? Герої публікацій говорять, переходячи непомітно, мабуть, і для себе, з російської на українську і навпаки — саме так і подають їхні репліки журналісти, натякаючи між рядками на те, що відповіді на ці запитання варто шукати глибше.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
У книжці показано суспільство в русі, в якому люди вчаться чути одні одних і миритися. Збірник є...

Розділи рецензій