Нина Герасимова-Персидская. Музыка. Время. Пространство

Січень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
261 переглядів

Київ: Дух і літера , 2012.

Прикінцевий перелік друкованих праць української музикознавиці Ніни Герасимової-Персидської нараховує понад сто назв. Обираючи лише двадцять чотири для авторського збірника, редакторка Ірина Тукова мала на меті розкрити спектр проблем, які від кінця 1960-х років дотепер досліджує Герасимова-Персидська, а також представити публікації, що віддзеркалюють погляди дослідниці на музичне мистецтво, серед яких статті 1976–2011 років, уперше надруковані в нині раритетних виданнях із малим накладом. Майже всі тексти подано в авторській редакції, проте про доповнення інформацією, яка була доступна на момент написання, не йдеться. Єдиний виняток становить нотний додаток із трьома вперше оприлюдненими партесними концертами («Како не имам плакатися», «Озлоблен бых»,«О, сладкий свете, Михаиле архангеле»), що їх віднайшла і реконструювала дослідниця.

Статтям властиві постійні вкраплення латинських виразів і термінів із точних та природничих наук і водночас прозорий виклад, баланс поміж описом текстологічних деталей та світоглядними узагальненнями, музикознавством і культурологією, вміння інтуїтивно формувати «картину епохи», висувати й доводити революційні гіпотези — чи йдеться про українське бароко, чи про партитури сучасних композиторів.

У передмові, названій «Ідеальному співрозмовникові», петербурзька музикознавиця Людміла Ковнацька окремо зупиняється на унікальному творчому діяпазоні Герасимової-Персидської, яка змогла не потонути в архівній роботі, а витворила на її ґрунті актуальні філософські концепції. Власне, йдеться про формування національного стилю в українській професійній музиці як «стрибка з одного світу в другий, із Середньовіччя в Новий час» («Специфіка національного варіанта бароко в українській музиці XVII століття»), «побічні записи» у рукописних нотних збірниках («Записи на певческих рукописях XVII–XVIII веков»), образотворчий елемент рукописів («Украинский лицевой ирмологион первой половины XVIII века»), взаємовпливи західноевропейської та української традицій («Послання ап. Павла у творі Г. Шютца та в покаянному мотеті»), стильові тенденції в жанрі партесного концерту, що передували «чистим» формам класицизму і сентименталізму(«Партесное многоголосие и формирование стилевых направлений в музыке XVII — первой половины XVIII века»), так звані «постійні епітети» як вітчизняний варіянт музично-риторичних фігур («“Постоянные эпитеты” в хоровом творчестве конца XVII — первой половины XVIII веков»). А відтак — про оновлення усталеного аналітичного інструментарію щодо сучасної музики та відбиття в ній нових концепцій часопростору, Людини і Всесвіту («Новое в музыкальном хронотопе конца тысячелетия»).

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій