Елена Зинькевич. Mundus Musicae. Тексты и контексты: Избранные статьи

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
226 переглядів

Киев: Задруга, 2007.

Як видно із прикінцевого переліку публікацій музикознавця Олени Зінькевич, першу газетну статтю, присвячену 200-річчю від дня народження німецького композитора Ґеорґа Фридриха Ґенделя, вона надрукувала 1959 року, а дебютну наукову розвідку опубліковано рівно через десять років. До видання вибраних праць, яке побачило світ іще через три десятиліття, мало б увійти все найкраще, написане за ці сорок років. Проте авторка вирішила інакше: більшість зібраного у книжці – це доробок останнього десятиліття.

Втім, вона завжди все вирішує інакше. Приміром, могла би вибрати для основного курсу, який вона читає в Національній музичній академії України імені Чайковського, щось «вигідніше» за історію російської музики. І страшно уявити, на яку «навчальну дієту» довелося б сісти студентам історико-теоретичного факультету, якби не стало цього предмету й блискучих «додатків» – курсів лекцій із теорії та історії музичної критики, методології історичного музикознавства, спецкурс музичного постмодерну. Не маючи вітчизняної музики в переліку «посадових» тем, музикознавець Олена Зінькевич зробила для пізнання, усвідомлення та впровадження тієї музики до «світової звукової системи» таки чимало. Вона наполегливо доводить речі, для неї очевидні, але зневажені самим способом функціонування української культури: не можна підміняти мистецьку естетику етикою (нехай навіть позірно патріотичнішою), широку течію українського музикознавства насильно звужувати до україніки, а справжнє вболівання за сьогоденні музичні процеси – шаблонними газетними одами.

Статті, згруповані в шість тематичних розділів, розташовано так, щоби вести читача «від загального до конкретного». Головне сформульовано вже у першому розділі «Методологічні проблеми історії музики»: принципи «нового історизму», теорії історичного музикознавства, генетико-типологічного аналізу музичних творів, поняття цілісности й контексту в музиці та музичній науці. Кожна з цих праць намагається «розвернути» українське музикознавство мало не на 180 грудусів, із майже публіцистичним патосом спонукає відійти від «історії-оповідання» і спробувати віднайти «історію-проблему». Цікаво, що перші публікації очевидних нині тверджень спричиняли скандали в музикознавчих колах, бо ставили під сумнів десятки томів історії української музики, що не піднімалися над переліками імен і назв творів, спресованими строго за десятиліттями.

«Київська тема» неодмінно виринає там, де йдеться про перші постанови російських опер («Передбачення минулого»), про перші виконання в Україні чужоземних класиків («Діялогічний контекст культури»). Дотепер не втратили вибухової сили публікації кінця 1990-х про горезвісний 1948 рік – чим він став для Спілки композиторів України та Київської консерваторії («Українська музика в просторі своєї історії»). Далі – «Персональні ландшафти», на яких хазяйнують композитори Валентин Сильвестров, Борис Буєвський, Віталій Губаренко, Леся Дичко, Костянтин Данькевич, Володимир Зубицький і дириґент Ігор Блажков. Фінал книжки («Метаморфози сучасности») торкається тих проблем, що ані в українській, ані в світовій науці досі не мають однозначного розв’язання. Що станеться з «паперовим» джерелознавством у комп’ютерну добу? Де справжнє обличчя, а де маски в масового й елітарного, духовного та світського мистецтва? Який образ композитора реальніший: той, що його формують музикознавці, чи той, що роками складається в «народну мітологію» з газетних публікацій, художньої прози та пара-музикознавства? Зрештою, є ще одне важливе питання, яке ставить сама поява в світ цієї книжки: де знаходиться межа між культурологічною наукою та публіцистикою? Для Олени Зінькевич вона гранично гнучка, майже невидима. І нехай хтось спробує довести, що це неправильно.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Щетинський ・ Червень 2018
Хоча Сильвестров говорить про музику багато й охоче, він не є легким співрозмовником, бо найчастіше...
Тамара Марценюк ・ Квітень 2018
Авторка зізнається, що дослідження привело її до переосмислення української ідентичности, а також...

Розділи рецензій