Мрії мого батька. Історія про расу і спадок

Автобіографічну книжку Барака Обами вперше було опубліковано 1995 року, коли політична кар’єра Обами лише стартувала. 1996 року його було обрано до Сенату штату Ілінойс. На наступному етапі його політичних успіхів перший мемуарний твір Обами 2004 року перевидали з новою передмовою, а згодом авдіокнижка отримала премію «Ґремі». У ХХІ столітті Обама написав іще декілька книжок, позиціонованих як мемуари, але перша є найпронизливішою, подібною до захопливих документальних фільмів, які сюжетними лініями і ритмом подій перевершують художні. Український переклад твору супроводжують передмови до першого та другого видань, і, читаючи їх, можна помітити зміни авторового ставлення до власного наративу, виняткове екзистенціяльне значення цього тексту для нього самого і безмежну-незмінну любов до матері, яка померла декілька місяців по тому, як книжка вперше побачила світ.

Обама оповідає про своє життя від раннього дитинства до 1988 року, коли він вступив до Гарвардської школи права. Закінчується твір коротким кумедно-сентиментальним нарисом про його весілля з Мішель. Мемуари складаються з трьох великих частин: «Походження», «Чикаґо» і «Кенія», — однак їхня композиція складніша, ніж може здатися на перший погляд. Позірно автор рухається від народження крізь дитинство, роки юнацького бунту і навчання до пошуків шляху, який би дав йому не лише можливість самореалізуватися, а й етичну та екзистенціяльну наснагу. Водночас оповідь часто відхиляється в минуле. Проблематика зв’язку між самоідентифікацією і персональною пам’яттю тут не менш важлива, ніж наголос на інтерсуб’єктивності пам’яті.

Ориґінальна назва «Dreams from My Father: A Story of Race and Inheritance» містить два нюанси: вказівку на походження мрій і передання їх від батька до сина та спорідненість їх зі снами й уявою. Обама вводить у текст декілька описів снів-видив, які парадоксально увиразнюють його прагнення творити власну Самість і пошук ключів у нереалізованих стосунках із батьком, із яким йому судилося зовсім мало спілкуватися. Самопізнання та колізії самоідентифікації пов’язано в Обаминій оповіді з пізнанням найближчих Інших (родини) і прагненням втримати солідарність із далекими Іншими, які ще недавно були чужими. У «Походженні» в центрі оповіді — Інші-рідні (матір та дід і бабця по материнській лінії), які з’єднуються в один образ-колаж із мітичним Іншим-батьком (із оповідей мами, діда і бабці) і реальним Іншим-батьком, із яким він зустрінеться у десятирічному віці. Третя частина оповіді, «Кенія» — це історія пізнання великої та розгалуженої батькової родини. Коротку історію роду Обами представлено менше ніж на двадцяти сторінках, натомість яскраво змальовано образи численних Інших-родичів, і описи зустрічей із ними творять значно більше сенсів.

«Чикаґо» опиняється в кільцевому обрамленні двох розділів, де зв’язок із материнською і батьківською частинами родини скеровує самопізнання. У Чикаґо Барак Обама живе і шукає орієнтири для життя в громадській діяльності серед нібито чужих, нерідних й...