Олекса Тихий. Мова – народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу

Грудень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
387 переглядів

Київ: Смолоскип, 2007.

Либонь, історія цієї книжки та доля її автора цікавіша за саму книжку. Олекса Тихий – значуща постать у колі українських правозахисників і культурних діячів 1960–1980-х років, тож особа автора насамперед привертає увагу і до його праці. Втім, видавці наполягають на сучасній потребі в самому виданні: «наше державне сьогодення» все ще не усунуло сумніву «щодо незаперечної потреби кожного народу спілкуватися рідною мовою». Тим часом більшість зібраних у книжці матеріялів занурює в атмосферу радянських стратегій «розв’язання національного питання». Чи справді ці пересичені ідеологією тексти можуть прояснити суть сьогоденних мовних питань?

Маємо приклад етнополітичного підходу до феномену мови: коло проблем, які постають із добірки публікованих матеріялів, охоплює проблеми національности й мови, мовного становища «малих народів», патріотизму та національної свідомости. Зрештою, радянські документи подають доволі виразні зразки номенклатурного жарґону – українського й російського (частину матеріялів подано російською – в ориґіналі).

Важко, однак, переоцінити значення цієї книжки як пам’ятки національної та суспільно-політичної думки 1960–1970-х років: під цим кутом зору актуалізується низка проблем і питань. Видання є важливим і з перспективи дослідження мовної політики в Україні – під таким оглядом видання можна сприймати як добірку матеріялів із цієї проблеми. Зокрема документи періоду українізації дають змогу відтворити «формальну», офіційну картину розвитку цієї політики: активне впровадження української мови в усіх сферах державного життя, декларування рівности національностей і мов, констатування пониженого стану, в якому перебувала українська культура в імперському просторі.

Видавці визнають, що для зібраних у книжку матеріялів не було би зайвим редакторське втручання, однак публікують їх без змін відповідно до збереженого рукопису. Проте, гадаю, додаткова редакторська робота таки допомогла би усунути хаотичність у деяких частинах видання.

В додатках до збірки подано оповіді про самого Олексу Тихого – емоційну статтю Осипа Зінкевича та нейтральніші матеріяли, серед яких і біографічна стаття Володимира Тихого про батька.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

・ Листопад 2013
У словнику, якого уклала доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту...
Соломія Бук ・ Липень 2013
Упорядниці «Лексикону львівського поставили собі за мету зафіксувати особливості мовлення Львова XX...

Розділи рецензій