Зиґмунт Бауман, Леонідас Донскіс. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1079 переглядів

Переклад з англійської Олександра Буценка
Київ: Дух і Літера, 2014.

Книжку написано у формі живого діялогу між британським соціологом Зиґмунтом Бауманом та литовським політологом і філософом Леонідасом Донскісом. Діялог присвячено втраті чутливости, що зумовлено такими особливостями сучасного життя, як атомізація, фраґментація, самотність, непевність. У розмовах звучить своєрідне попередження про неґативні та загрозливі феномени, породжені плинною сучасністю.

Український переклад цієї книжки є одним із перших видань серії «Бібліотека спротиву, бібліотека надії», яку започаткувало видавництво «Дух і Літера». Діягнози світові, що їх ставлять автори, у світлі поточних подій в Україні звучать гостро і актуально. Леонідас Донскіс у передмові зауважує, що Україна стала лакмусовим папірцем для глобальної моральної (не)чутливости на початку ХХІ століття. Одним із її проявів можна вважати те, як легко сучасна Европа задовольняється вибірковим підходом до оцінки самоповаги і гідности, реаґуючи на події на «нічиїй землі» України лише співчутливою риторикою.

Діялог Баумана та Донскіса розгортається довкола теми зла в умовах сучасности. Найчастіше воно проявляється як нечутливість до людських страждань та бажання захопити приватне життя. Ми сподіваємося, що розпізнаємо зло, очікуючи монстра, а воно часто є банальністю. Зло заплутує нас у мережі бюрократичних процедур і так само може причаїтися в кожній нормальній та здоровій людині. Диявола тепер годі зустріти у вигляді чудовиська із рогами й хвостом чи Воланда із роману Булґакова. «Нічого особистого, це просто бізнес» — ось новий диявол плинної сучасности. Ми поневолені моральною сліпотою, самонав’язаною або ж фаталістично прийнятою в нашу добу.

Серед тем, що їх порушують співрозмовники, знаходимо політику, яка перетворюється на вразливу й мінливу сферу; ідентичність, яка все більше стає «ідентейментом» (забавою); університет, що виступає як одна з інституцій, які підкорилися споживацтву, тим самим змащуючи коліщатка економіки і сиплючи пісок у підшипники моральности. Феномен втрати чутливости пропонують розуміти за допомогою поняття адіяфоризації людської поведінки.

Це поняття походить від грецького adiaphoron — неважлива річ. Зиґмунт Бауман стверджує, що йдеться про здатність не реаґувати на те, що відбувається у світі, або ж реаґувати так, ніби це не стосується нас. Адіяфоризація породжує інструментальну раціональність, масове суспільство, поглинання особистости, що його чинить натовп, а також світобачення, ніби ми огорнуті невідомою силою, завдяки якій нас ніхто не ідентифікує і не зганьбить. Бауман наголошує, що адіяфоризація — це хитрощі з метою поставити певні дії чи бездіяльність поза сферою явищ, які підлягають моральній оцінці.

Екзистенційна непевність плинної сучасности породжує новий соціяльний клас — прекаріят (від латинського precarius — непевний). Тож Донскіс і Бауман міркують, чи може прекаріят перетворитися на рушія історії, чи здатен цей клас до солідарности, чи зможе він утілювати спільне розуміння соціяльної справедливости? Дати ствердну відповідь перешкоджає спостереження, що моральна сліпота призводить до того, що плинна сучасність породжує плинний тоталітаризм. Він ґрунтується на переконаності, нібито можна залізти в будь-який куточок людської особистости. Через це плинна сучасність нагадує Середньовіччя, оскільки спирається на інститути і контроль, на відміну від, наприклад, Відродження, яке вірило у здатність людини формувати світ.

Осмислити проблеми сучасности співрозмовникам допомагає аналіз філософських («Присмерк Европи» Освальда Шпенґлера) та художніх творів («Майстер і Марґарита» Міхаіла Булґакова, «1984» Джорджа Орвела, «Дивний новий світ» Олдоса Гакслі, «Можливість острова» Мішеля Уельбека тощо).

Свою розмову Донскіс та Бауман спрямовують не лише на те, аби діягностувати моральні хвороби плинної сучасности, але й на те, щоб шукати життєздатну альтернативу фраґментації, атомізації та втраті чутливости. Автори закінчують свій діялог нагадуванням, що в історії людства ніщо не могло подолати соціяльних, політичних та культурних негараздів, із якими ми стикаємося сьогодні, окрім «кохання, дружби, вірности та їхньої чесної і відданої повитухи — творчости».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Дмитро Шевчук ・ Квітень 2018
Сучасна плинна форма зла, як попереджають Бауман та Донскіс, є ще небезпечнішою та підступнішою за...

Розділи рецензій