Нина Бусова. Модернизация, рациональность и право

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
250 переглядів

Харьков: Издательство «Прометей-Прес», 2004.

У комплексній монографії розглянуто питання індивідуалізації та раціоналізації буття людини як базового елемента демократії в контексті модерної самоорганізації суспільства. Вже в першому розділі «Модернізація як експансія цілераціональности» продемонстровано концептуальний відхід від пострадянської академічної ортодоксії. Автор монографії органічно приживляє класичну західну наукову методологію ХХ століття – без стереотипів розрізнення на провінційні фобоси: «ми» й «вони»; «наше», яке «не гірше від зарубіжних аналогів», та «їхнє». Отримуємо цілком природну інтелектуальну мандрівку: Харків – Лондон – Харків. Вона справді без аналогів, у тому числі й «вітчизняних»: їх іще немає.

Монографія складається з восьми розділів. Центральною для них є ідея соціялізації особистости постіндустріяльного світу через комунікативну раціоналізацію, яка, за Юрґеном Габермасом, лежить ув основі суспільної раціоналізації.

У другому розділі «Системна “раціональність” і право» ніде немає підсумкової дефініції поняття «право»: автор полишає її на розсуд юристів-позитивістів. Натомість читач заглиблюється в усі аспекти по-европейському розгорнутої дискусії довкола предмета й функцій правового реґулювання. Децентрація світоглядних структур у межах замкнутої цивілізації, на думку автора монографії, породжує підстави формування системи – внутрішньої основи норм права.

Не таємниця, що догматичний характер фахового мислення українських правників принципово губить увесь позитив питомого зовнішнього універсалізму їхнього фахового рівня. Вади виходять на яв уже під час першої-ліпшої незалежної експертизи чинного законодавства.

Впадає у вічі гнітюча відсутність системи мислення, заснованої на раціональних підходах. Тому доводиться post factum на наукових симпозіюмах і «круглих столах» констатувати... відсутність належного поділу змісту розділів «Земельного кодексу України», експериментальність новел Кримінального кодексу, розбіжність вимог Господарського кодексу України та відповідних пунктів у документах ЕС, паралелізм частини повноважень найвищих органів державної влади тощо. І все це через ірраціоналізм мислення тих, хто ухвалює відповідні законодавчі акти, ховаючи цей ірраціоналізм за правовими конструкціями.

Зазначена симптоматика прямо підпадає під ознаки однієї з форм вияву соціяльного патогенезу: юридифікації, витвору безпосереднього конфлікту життєвого світу та системи (розділ 7, «Соціяльні патології сучасности»).

«Якщо жоден вітер не видається човнові попутним, він не знатиме, куди рухатися», – кажуть на Сході. Куди рухатися самоорганізованому суспільству з індивідуалізованою та раціоналізованою людиною? Тільки до правової держави, яка виростає зі свободи та справедливости.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Це книжка про форми «реаліті», але більше – про саму реальність, яка трансформувалася з втручанням...
Олена Дядікова ・ Листопад 2016
Вольфґанґ Шивельбуш — німецький літературознавець, знаний із використання методу історії...

Розділи рецензій