Мирослав Шкандрій. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років

Квітень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
318 переглядів

Київ: «Ніка-Центр», 2006.

Хоч як це парадоксально та прикро, документальна спадщина диспутів про шляхи розвитку «молодої культури» в радянській Україні середини й кінця 1920-х років для нашого читача й досі – дозована розкіш. Майже не йдеться українському інтелектуальному ринкові про сучасне інтенсивне й зацікавлене осмислення цього явища, хоча (трохи банально, але це факт) огром питань лишився гранично близький до того, «зламового», народженого у вирі світоглядних революцій – на відміну від готовности ці питання публічно обговорювати, від кількости рішень і пропозицій – продуктивних, авантюрних, цілком абсурдних; від упевнености у своїх силах виплекати прекрасну сильну культуру, «віддавши» їй себе. Зрозуміло також, що у зв’язку з цими речами (якщо я маю рацію, стверджуючи їх), праця Мирослава Шкандрія пробуджує великі очікування. Можливо, не з усіма з них погодився б і сам автор, тож українському читачеві ліпше бути готовим до того, що ознайомлення з книжкою, мабуть, передбачатиме психологічно непростий процес заміни цих очікувань реконструкціями авторських настанов.

Мирослав Шкандрій писав цю книжку англійською, розраховуючи на західного читача, і вперше її видав Канадський інститут українських студій – про це одразу згадуєш («реконструюєш»), відчувши певну «байдужість», відстороненість від фактів та ідей, що їх переповідає автор, збираючи та підсумовуючи спадщину літературної дискусії 1920-х, а також політико-ідеологічні обставини, в яких вона назрівала й розвивалася. Виникає відчуття, що ця праця значно більше тяжіє до однієї з форм літературної історії, ніж до актуального літературознавства, коли чільну увагу привертають ідеї та проблеми, що організують «довкола себе» живі, біографічно та творчо цікаві постаті, мистецькі інституції, події багатого інтелектуального побуту, апелюючи до живої сучасної думки. Водночас варто віддати шану авторові за обсяг дослідницької роботи, а також тим, хто готував українське видання: науковому редакторові Ярині Цимбал і перекладачеві Миколі Климчуку. Дуже цінною в довідковому плані є репрезентативна бібліографія мистецьких і політичних дебатів (що містить, окрім літератури, образотворче мистецтво, кіно й театр) 1925–1934 років.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій