Андрій Портнов. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
1361 переглядів

Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій
Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2009.

Книжка Андрія Портнова – не цілісна монографія, а радше збірник доопрацьованих статтей, написаних і опублікованих у різний час. Як і завжди в таких випадках, структуризація матеріялу формує читацьке сприйняття, і чотири розділи книжки сприймаються дещо автономно один від одного. Тож і читати їх можна у будь-якому порядку.
    
Цілком очевидно, що історик свідомо відібрав найактуальніші та найпровокативніші тексти, аби заохотити наукову спільноту до дискусії. Приміром, у першому розділі – «Концепт Центральної Европи та Річ Посполита як прообраз европейської спільноти» – автор меншою мірою зосереджується на еволюції концепту «Центральна Европа» (що можна було б очікувати), залишаючи цю тему (українським?) адептам «ментальної географії», натомість пропонує замислитися над сучасним інтелектуальним його вжитком, покликаним радше вплинути на сьогочасну політичну ситуацію в реґіоні. Портнов торкається лише одного з можливих, може, найбільше обговорюваних, образів Центральної Европи як спадку Речі Посполитої, що ідеалізує співжиття поляків, литовців, українців та білорусів на засадах громадянського суспільства.
    
У другому розділі – «Російська україністика і привиди “Русского мира”» – дослідник аналізує найпомітніші наукові публікації російських істориків про українські проблеми: український національний проєкт, українсько-російські стосунки 1920–1930-х років, українізацію, Голодомор тощо. Автор указує на спільні риси між такими на перший погляд різними текстами, як інтелектуально витримані у стандартах західної гуманітаристики монографії Алєксєя Міллєра та одіозні писання Іріни Міхутіної та Андрєя Марчука – їх об’єднує залежність (не завжди усвідомлювана) від політичних процесів у Росії.
    
Найціліснішим виглядає третій розділ – «Геноцид та етнічні чистки: українські сюжети міжнародних дискусій». Спочатку Портнов подає історію центральних термінів та дискусії навколо їх уживання, потім досить докладно зупиняється на аналізі західної літератури про голодомор, Голокост, етнічні депортації та чистки на українських теренах (праці Франка Сисина, Роберта Конквеста, Джеймса Мейса, Майкла Елмана, Андреа Ґраціозі, Івана-Павла Химки, Дитера Поля, Франка Гольчевського, Карела Беркгофа, Омера Бартова, Тимоті Снайдера та інших).
    
Врешті, четвертий розділ «Як західні гуманітарії заговорили українською», як на мене, найцікавіший, хоча Портнов тут радше постулює питання, ніж дає на них відповіді: проблеми сучасних українських перекладів (якість, реґіональна та мовна асиметрія, дотаційний характер, переважання українознавчої тематики); науковий словник українського гуманітаря (запозичення західних понять та особливості їх уживання, інтелектуальна мода, стилістична мімікрія) на прикладі застосування термінів «ментальність», «націоналізм», «модерний/модернізація», «міт», «постмодернізм», «тоталітаризм», «геноцид», «пам’ять».
    
Продовжуючи думку дослідника, додам, що українські переклади провідних західних книжок існують у ситуації «синхронного вжитку», коли і цивілізаційний підхід, і теорія тоталітаризму, і соціяльна історія, і культурні студії сприймаються однаково новаторськими, тоді як між появами ориґіналів могли пролягати десятиліття дискусій. А відсутність в українських перекладах ґрунтовних передмов та наукових коментарів лише сприяє термінологічній мішанині та плутанині.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Олександр  Денисюк.
Олександр Денисюк 2 травня 2014 року, 00:48

Хочеться додати до такої змістовної рецензії кілька зауваг. Книга Андрія Портнова, попри всі її плюси та мінуси, є корисною для нашого наукового та, в першу чергу, освітнього простору, бо містить в собі у випадку 3 і 4 розділів аналіз англомовної літератури, яка, на жаль, покищо у значній своїй масі залишається для багатьох terra incognita. Також слід відзначити ще один такий плюс книги як те, що вона може слугувати таким собі провідником для студента/молодого науковця^ який вирішив займатися однією із тем, які розглянуто у книзі.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій