Олег Коцарев. Мій перший ніж

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
151 переглядів

Київ: Факт, 2009.

Збірка поезій Олега Коцарева в певному розумінні може правити за показник того, що, так би мовити, в тілі сучасної української літератури вважається нормальною температурою. Зазвичай більшість читачів зважає на книжки, розташовані на фасадних поличках модних книгарень. «Мій перший ніж» Олега Коцарева розташовано саме там; говорити про його поезію дорівнює спробі аналізувати нормальну поезію, як її бачать у «Факті» – чи не єдиному в країні видавництві, схильному систематично друкувати поетичні книжки.

Вірші Коцарева – послідовні та логічні наслідки харківської школи поезії, характерною рисою котрої була і залишається типологічно подібна до соціялістичного, а нині соціяльного реалізму, спокійна й іноді безжурна, а іноді ледь не революційно налаштована спроба відтворення дійсности. Прикрашати цю дійсність, унаочнювати химерні метафори чи складні малюнки думки, оздоблювати її чимось більшим від найпростіших подій, котрі відбулися у тій чи іншій ситуації, автору зайве і, зрештою, робити це дійсно не варто.

Поетам харківської школи ніколи не бракувало русизмів і прихованих цитат із російської поезії – завжди, навіть у снах: «Сволочь Киць посміхається і дивиться вверх а мені / головному героєві / всіх моїх снів спадає в підсоння правильний вихід / я кажу нічого я за все заплачу / й дістаю з кишені / купу купюр» («У вікнах озер»).

Однак, читаючи книжку, десь на п’ятнадцятій сторінці помічаєш, що русизми більше не дратують. Читаючи далі, маєш змогу заповнити білу пляму на туманній загалом інформаційній мапі сучасної поезії, обумовленої життям міщанства, а також соціяльно беззахисних верств населення Слобожанщини. Зрештою, про це мусить говорити ще хтось, окрім стриманих стрічок новин і розперезаної жовтої преси, хтось мусить звернути увагу на те, що викликає, окрім відрази, ще багато чого – щем, печаль, жалість, милосердя, і, отже, безпосередньо наближає тебе як читача до тих категорій, котрими оперує не тільки релігія, але й певні жанри мистецтва.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій