-. Місто Шульца

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
133 переглядів

З 10 квітня до 9 травня в рамках року Польщі в Україні в Національному художньому музеї України відбувається виставка

Привезені до Києва малюнки Бруно Шульца – тільки дещиця із зібрання його творів у варшавському Музеї літератури ім. Адама Міцкевича, співпраця з яким допомогла народитися цій виставці, яка вже побувала в Парижі, Нанті, Дюсельдорфі, Лондоні, Єрусалимі, Генуї, Стамбулі – й от тепер її побачить Україна. Добре, що нарешті побачить, давно вже мусила б: адже й Україну народжений у Дрогобичі польський письменник бачив не «здалеку». Життя у міжвоєнному дрогобицькому просторі – це особливий досвід перетину кількох культурних площин (української, польської та єврейської), їх накладання одна на одну. Відтак не дивно, що Місто Шульца, мітологізоване, майстерно прописане у його літературному тексті й заново сотворене в його малюнках, – напрочуд зриме та впізнаване. Дуже «шульцівське».

Шульц пригадується саме своїм містом – існує в ньому і є водночас його деміюргом. Прописує до найменших деталей і нюансів запахів дрібні закапелки, вихоплює поглядом цікаві йому фраґменти життя й перетворює їх у зображення, здебільшого ґротескні, але це нітрохи не дивує – навпаки, здається природним на тлі міста, котре витворює митець. У Шульца, зрештою, природним стає все, і ніщо не викликає обурення чи відрази, ніщо не шокує, – воно просто є. Оголені люди сидять за столом і розмовляють; родина на балконі – в центрі зображення знову оголена жінка – на відкритості тілесности ніхто не акцентує. Навіть не звертає особливо уваги, не розглядає доскіпливо тіла, бо ж не розглядаємо, скажімо, кору дерев чи стебла квіток. Милуємось ними, зупиняємо погляд, знаємо, що вони красиві. Щось на кшталт цього робить і Шульц. Ідолопоклонники біля ніг жінки, яка сидить оголена, не розглядають її тіла, жоден із поглядів не ковзає жадібно по ньому; центральною стає сама жіночість, а не тіло, що з роками змінюється.

Місто Шульца – це не стільки географічний простір, як люди, котрі його створюють і заповнюють. Це перетин чоловічого та жіночого світів, різних поглядів на одні й ті самі речі; один зі способів говорити без слів, лише штрихами. Врешті, це тільки одна з версій шульцового міста (її поглиблюємо й розширюємо іншими малюнками та літературними творами), котре надто велике та «густе», щоб його можна було охопити поглядом і зосередитися на чомусь одному. В нього треба входити неквапом, збирати образи та фіксувати порухи. Це місто без початку та кінця, в нього досить просто зайти і бути в ньому. До цього й запрошують організатори виставки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій