Ентоні Берджес. Механічний апельсин

Серпень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
957 переглядів

Львів: Кальварія, 2003.

З українським перекладом найвідомішого Берджесового твору читачі ознайомилися в журналі «Всесвіт», задовго перед тим, як видавництво «Кальварія» запропонувало їм окрему книжку; так само віддавна кожен охочий може ознайомитися з двома російськими перекладами, зіставляти їх усі, щось говорити про хиби та плюси кожного з них, але тут нам ітиметься про переклад Олександра Буценка, якому книжковий формат не надав досконалости. Йдеться передовсім про стилістику: попри низку вдалих моментів перекладу загальна його концепція подивовує культивуванням певної штучности й сконструйованости мови, щоправда, підозрюю, що перекладач не мав цього на меті. Складається враження, що він просто не відчуває матерії, сутности сленґу, а що з цим поробиш? Наголосивши в анотації до роману на ролі сленґу та жарґону в тексті, йому не вдається передати їх автентично, і запропонований варіянт дуже приблизно скидається на живе мовлення. Ориґінал справляє геть інакше враження, і переходи від високого до низького стилю, котрі в Берджеса звучать природно та органічно, у перекладі виглядають дещо комічно. Текст роману, який не останньою чергою розгортає перед читачем дискурс насильства, в українському варіянті зміщує акценти радше на невігластво середовища, в якому розгортається дія, та мовне питання – тут мова втрачає прописану в Берджеса своєрідну «мілітарність»; до того ж авторові йдеться навіть не про сленґ, у чому переконуємося під час читання, а про суржик («увідєл останній сюжет», «больному кращає», «паскуда і дєрьмо» – зразки, що означують «нормальну» стилістику запропонованого перекладу).

Одним із показників органічної рецепції будь-якого художнього твору є якраз те, як ми реаґуємо на мову. Чи «спотикаємося» об окремі слова, чи замислюємося над частотою вживання певних зворотів – якщо цього в тексті забагато й слова тільки розташовані поруч, але не творять словосполук, не звучать в одному контексті – значить, ще багато над чим варто би працювати. Концепція ж українського перекладу «Механічного апельсина», може, й була новаторською зо двадцять років тому, проте сьогодні, коли загал має доступ до наукових студій із жарґону та сленґу, вартувало би до них звернутися, прописати молодіжний текст таким, яким його чує та знає молода людина. Наразі ж перекладач то просто повертає транслітеровані в ориґіналі латинкою російські слова в кириличний, начебто український варіянт, і зразу ж з’являється купа мальчіков, дєвочєк, чєловєков тощо. Тут усе, так би мовити, окей, бо ж, на щастя, перекладач не обрав цю стратегію відтворення чи створення українського варіянту сленґу за чільну, тож нею не зловживає. Проблеми починаються там, де він сам намагається експериментувати зі сленґом, то творячи чудернацькі конструкції: «вони були прикинуті як треба» (йдеться про прикид, у якому дівчата з’являються в кав’ярні) або ж якось недоречно втискаючи в одне речення стилістично геть несумісні звороти, як-от: «не обов’язково було долбать у завулку старого хрєна <...>, поки ми рахуємо здобич». Ці повсякчасні невиправдані стрибки від літературної мови – і то якоїсь вишукано літературної, бо ніколи не повірю, що Берджесові підлітки, розпалені бійкою, кричали б: «Гайда! Гайда! Гайда!» – до дещо кострубатого сленґу, в якому власне українського його варіянту таки не прочитуємо, нібито його досі не існує в природі.

Сумне враження справив цей переклад і, попри бажання мати добрі тексти світової літератури в добрих українських перекладах, із цим ніяк не складається. Тож поки що волію читати «Механічний апельсин» в ориґіналі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Текст, що складається з дев’ятнадцяти розділів, які обігають східногалицьку ойкумену від Тарнова до...
Вадим Мірошниченко ・ Жовтень 2018
Про постать Бароуза написано безліч статтей і досліджень, іще за життя він став культовою...

Розділи рецензій